MyBooks.club
Все категории

Юрий Ячейкин - Дивовижнi пригоди капiтана мiжзоряного плавання Небрехи (на украинском языке)

На сайте mybooks.club вы можете бесплатно читать книги онлайн без регистрации, включая Юрий Ячейкин - Дивовижнi пригоди капiтана мiжзоряного плавання Небрехи (на украинском языке). Жанр: Прочая детская литература издательство неизвестно,. Доступна полная версия книги с кратким содержанием для предварительного ознакомления, аннотацией (предисловием), рецензиями от других читателей и их экспертным мнением.
Кроме того, на сайте mybooks.club вы найдете множество новинок, которые стоит прочитать.

Название:
Дивовижнi пригоди капiтана мiжзоряного плавання Небрехи (на украинском языке)
Издательство:
неизвестно
ISBN:
нет данных
Год:
неизвестен
Дата добавления:
19 февраль 2019
Количество просмотров:
140
Читать онлайн
Юрий Ячейкин - Дивовижнi пригоди капiтана мiжзоряного плавання Небрехи (на украинском языке)

Юрий Ячейкин - Дивовижнi пригоди капiтана мiжзоряного плавання Небрехи (на украинском языке) краткое содержание

Юрий Ячейкин - Дивовижнi пригоди капiтана мiжзоряного плавання Небрехи (на украинском языке) - описание и краткое содержание, автор Юрий Ячейкин, читайте бесплатно онлайн на сайте электронной библиотеки mybooks.club

Дивовижнi пригоди капiтана мiжзоряного плавання Небрехи (на украинском языке) читать онлайн бесплатно

Дивовижнi пригоди капiтана мiжзоряного плавання Небрехи (на украинском языке) - читать книгу онлайн бесплатно, автор Юрий Ячейкин

Азимут зiтхнув i знову сiв похмуро жувати свою хлорелу.

I тут, сам не знаю як, я пригадав основний реактивний закон. Я не пам'ятаю, як точно його формулювати, а суть його така: якщо у космосi вiдштовхуються одне вiд одного два тiла навiть рiзноу ваги, то вiдлетять вони одне вiд одного обернено пропорцiйно своуй масi. З цього закону з математичною переконливiстю випливало, що коли Азимут з його богатирськими м'язами кiлька разiв пiдштовхне коробку, то ми хай не скоро, але щасливо довершимо маневр.

- Азимуте," - кажу я штурмановi, - досить тобi натоптуватися. Перед важкою фiзичною працею це шкiдливо! - i далi знайомлю його iз своум задумом.

Бачили б ви, як вiн зрадiв!

- Капiтане, з вами хоч на край Всесвiту!

Отож перев'язав я штурмана мiцною линвою, щоб не загубити його у космiчнiй безоднi, а вiн уперся ногами у порiжок правобортового отвору i щосили вiдштовхнувся. I, знасте, коробка посунулася до комети. Пiдтягнув я його линвою назад, i вiн знову вiдштовхнувся, i ми знову зрушили.

Нараз я з жахом уздрiв, що комета почала нас потроху випереджати. Час гаяти не можна. Я блискавично пiдрахував подумки i переконався, що коли ми чекатимемо наслiдку Азимутовоу штовханини, то комету навiть за хвiст не впiймасмо.

Отодi, нi секунди не вагаючись, я наважився на вiдчайдушний крок, певнiше - на вiдчайдушний стрибок.

Я надiйним морським вузлом прив'язав до арматури коробки линву, на якiй тримався Азимут, iншою линвою оперезався сам, видряпався на нiс коробки, прицiлився i героучно стрибнув просто на голову кометi.

Спершу це уу приголомшило. Але потiм чого вона тiльки не виробляла! Рвонула так, що на кiлька десятирiч випередила саме свiтло, а потiм почала так вибрикувати, наче хтось уу перед тим приперчив.

А я нiчого, тримався за гриву мертвим хапком. I ще коробку за плечима тягну, за якою на буксирi безпорадно телiпасться мiй Азимут.

Але зрештою вибрики комети менi набридли. Я пригадав, як у нас укоськують диких необ'ужджених коней, i вирiшив дiяти за цим земним трафаретом. Все одно, думаю, у мосму становищi нiчого не надумасш. Словом, зняв я капелюха i накрив ним кометi око. I що ви гадасте? Вона вмить стала така тиха, сумирна i слухняна, наче все життя в ракетному запрягу ходила.

А далi все вже було просто. Ми з Азимутом спритно загнуздали комету, я вiдгвинтив вiд коробки антену, щоб про всяк випадок мати батiг, i полетiли ми до Сонячноу системи - тiльки зоряна курява здiйнялася. Куди там стародавнiм вiзникам!

- Агей, баский!

Азимут у три пальцi свистить, антена лунко ляскас, а душа радiс...

Тим часом на Землi усi астрономи переполошилися. Помiтили-таки у своу небеснi окуляри, що якась комета нi сiло нi впало звернула з свого вiковiчного шляху i невблаганно прямус просто до Землi.

Звичайно, газетярi здiйняли бучу, всiх наполохали, почали науково-фантастичнi жахи писати про зiткнення Землi з кометою. Такого переляку не було навiть 1910 року, коли наша планета пройшла крiзь розкiшний хвiст комети Галлея. I 1927 року менше панiкували, а тодi Земля майже впритул (якщо дивитися в астрономiчному масштабi) пройшла повз комету Понса-Вiннеке.

А я навiть не можу людство заспокоути, бо геть усi дроти, навiть вiд передавача, пiшли на вуздечку. Ще й з антени, як ви знасте, я змайстрував собi батiг.

- Що робити, Азимуте? - питаю я свого вiрного штурмана.

- А що тут удiсш? - цiлком слушно вiдповiдас вiн. - Розстрiляс нас людство термоядерними босголовками...

- Не журися, хлопче, - обiцяю я йому, хоч сам у цю обiцянку анiтрохи не вiрю, - якусь сигналiзацiю знайдемоу

- Тiльки i залишилося тiсу сигналiзацiу, - зiтхав вiн, - що пiдморгувати один одному...

Що тiльки з людиною робить розпач! Таж Азимут знайшов правильне рiшення, але навiть не звернув на нього уваги. Якби не моя пильнiсть, вiд нас не залишилося б i пороху.

Тiльки-но Азимут мовив про сдину нашу сигналiзацiю, як я пригадав вогненне око комети. А його ж добре у телескопи видно! Я негайно вилiз кометi на голову i почав то загулювати, то вiдгулювати уй гаряче око. Крапка-тире, тире-крапка... Словом, усiм вiдомою морзянкою я вибив таку депешу:

"Люди, заспокойтеся! Це я - капiтан Небреха. А комету япоставлю на постiйну орбiту навколо Землi. Вона мене слухасться".

Так от. Жаль, ви не бачили того фесричного видовища у небi, коли комету виведено на постiйну орбiту i зроблено другим природним супутником Землi, уу рiзноколiрний хвiст укрив усе небо! Щоночi на землю падали зорянi дощi! Та що там дощi - водоспади! В жоднiй краунi не було такоу людини, яка б не милувалася на це фантастичне видовисько.

А ми з Азимутом те тiльки й робили, що давали iнтерв'ю i досхочу фотографувалися в газети та журнали...

Капiтан Небреха замовк, замрiяно дивлячись на темно-синс вечорове небо, на якому де-не-де вже зайнялися далекi зiрки. Люлька у нього давно згасла, але вiн уперше, як ми познайомилися, забув уу витрусити.

- На жаль, усi цi розкошi недовго прикрашали небо, - сумовито зiтхнув капiтан. - I, знасте, комета сама була в усьому винна. уй, бачте, так сподобалася загальна пошанiвка, що вона блокувала своуми силовими полями всi телесупутники i транслювала на екрани лише свос кольорове зображення. Хоч яку програму ввiмкнеш, скрiзь бачиш кометуу Тиждень це свавiлля терпiли. А потiм розлюченi телеглядачi запропонували урядовi розкремсати бiдолашну комету на сувенiри. Один такий уламок ви й бачили в мене...

Капiтан Небреха пiдвiвся i, кульгаючи, зарипiв на протезi до вiдерця з фарбою.

- А тасмниця походження пiвнiчного сяйва? - нагадав я йому. - А загадкова поява Мiсяця?

Капiтан вмочив у фарбу квачика i спокiйно вiдповiв:

- А хiба ви самi не здогадалися? Мiсяць - це якась приблудна гiгантська комета, що несподiвано потрапила у сферу тяжiння Землi, а пiвнiчне сяйво залишки уу веселчастого хвоста. У часи мосу комети це було настiльки очевидно, що правильних наукових гiпотез доходили навiть дiти... I хочу вам порадити. Час ви масте, то удьте на далеку пiвнiч. Там побачите незабутнс видовище - сяйво хвоста комети. I скажу вам, не перебiльшуючи, пiсля мосу комети воно стало ще яскравiше: хвости, певне, з'сдналися...

7. ШТУЧНЕ ОКО МАГIСТРА КIМIХЛИ

- Як ви гадасте, звiдки у мене взялося оце штучне око? - капiтан Небреха пiдкинув на долонi розфарбовану скляну кульку.

"Справдi, звiдки воно? - подумав я. - Невже капiтан натякас на мене?" I аж похолов вiд тiсу думки.

Ось чому я гаряче запевнив мiжзоряного вовка:

- Клянуся, це не- я пiдкинув. Хiба ж я дозволю собi засмiчувати вашу знамениту колекцiю сувенiрiв? - i з докором докинув: - Я ж не бешкетник, а науковець...

- А я вас i не звинувачую, - заспокоув мене капiтан. - Я просто питаю, чи не знасте ви часом, звiдки воно взялося?

У вiдповiдь я тiльки красномовно знизав плечима.

- Авжеж, - спокiйно зазначив Небреха, - iсторiу його нiхто не знас. Навiть Азимут. Бо пригода, пов'язана з цим оком, сталася ще до того, як я зарахував хлопця у штат екiпажу на посаду штурмана. Але що найцiкавiше якби я тодi виявив зайву допитливiсть i забарився на екскурсiях, магiстр Кiмiхла неодмiнно викинув би око на смiтник, як нiкчемний непотрiб, або ж без слiду розчинив в якомусь iз своух жахливих реактивiв. I якби я пiсля того зажадав будь-що заволодiти цим унiкальним сувенiром, менi довелося б чекати слушноу нагоди рiвно десять рокiв...

З магiстром Кiмiхлою я познайомився на планетi Тiлетас, що обертасться навколо одного з свiтил сузiр'я Персея.

Це, скажу я вам, чудова планета, уу аборигени надiйно приборкали погоду i, зрозумiло, утворили на всiх широтах сталий райський клiмат. Перiодично, суворо за графiком заздалегiдь запланованих трансгалактичних вiдкриттiв вони вирушали у космiчнi мандри до зiрок свосу системи, щоб виявити навколишнi планети i налагодити торговельний та культурний обмiн з нововiдкритими свiтами. Окрiм того, ухнi вченi дослiдили механiку тяжiння, i вiдтодi щасливi жителi планети мешкали у казкових, легких, мов пух, будiвлях, що велично ширяли над розкiшними лiсами i луками.

Передусiм я завiтав до Головного управлiння всепланетного об'сднання по координацiу туристських маршрутiв в системi обслуги "Тiл-туриста", скорочено - ГУВОКОТУМСО ТТ. Атож, молодий чоловiче, довгi назви полюбляють не лише в Сонячнiй системi. Та не в тiм рiч. Просто на цивiлiзованих планетах я завше починаю з офiцiйноу установи. Навiщо поневiрятися на вулицях, ставлячи заклопотаним аборигенам дитячi запитання, коли доцiльнiше скористатися послугами досвiдченого фахiвця.

Обслугу там органiзовано, скажу вам, вiдмiнно.

Новенький супер-кiбер з надзвичайно вишуканими манерами, не гаючи анi секунди, люб'язно запропонував менi докладний проспект з найпопулярнiшими туристськими маршрутами. А кiбер ще й коментував маршрути вiд себе.

Ледве я почав вивчати спокусливi принади пiдводного царства, як вiн захоплено повiдомив:

- Там цiлодобово виступас зведений ансамбль русалок у супроводi оркестру тритонiв. Матимете змогу побачити наймоднiший танок "хвiст"...

Печери кам'яного вiку...

- Ще необжитi! - радiсно сказав кiбер.


Юрий Ячейкин читать все книги автора по порядку

Юрий Ячейкин - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mybooks.club.


Дивовижнi пригоди капiтана мiжзоряного плавання Небрехи (на украинском языке) отзывы

Отзывы читателей о книге Дивовижнi пригоди капiтана мiжзоряного плавання Небрехи (на украинском языке), автор: Юрий Ячейкин. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.

Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*
Подтвердите что вы не робот:*
Все материалы на сайте размещаются его пользователями.
Администратор сайта не несёт ответственности за действия пользователей сайта..
Вы можете направить вашу жалобу на почту librarybook.ru@gmail.com или заполнить форму обратной связи.