Його несли на руках.
Псих, розмахуючи Великою Круглою Печаткою, звернувся до присутнiх гаволовiв з полум'яним закликом:
- Я всевладний Параграф Перший! На колiна, вiрнопiдданi параграфи! Бо всiх кину за графи!
Чи варто оповiдати, що це був загадково зниклий i пошукуваний вiдчайдуха-облiковець?
Пiзнiше цю легендарну подiю так довго переоповiдали i з такими неймовiрними подробицями, що вона перетворилася в мiф про страхiтливий лабiринт, де вхiд с, а виходу нема, i де в похмурих закапелках никас моторошний, кровососний Монстр. I щороку те страховисько вимагас все нових жертв...
А кроки середнього прохача так i лишилися не обчисленi: нi в кого iз статистикiв нестало вiдваги, щоб пiти по слiдах героя.
Це зробив старий Ной.
Але вiн, на жаль, не був облiковцем.
6. ХОДIННЯ НОЯ ПО МУКАХ
Правду кажучи, Носвi страшенно поталанило: в парафiу "Головколодапостачзбуту" саме був оголошений Тиждень боротьби з тяганиною.
Кожного бадьорили i надихали гасла:
ДIЙ ЗА ПРАВИЛОМ: ЗАЙШОВ I ОДРАЗУ ВИЙШОВ!
КОЖНIЙ СПРАВI - ОДНУ ХВИЛИНУ!
ПАМ'ЯТАЙ: ЩОБ СКАЗАТИ "НI", ПОТРIБНА ЛИШЕ МИТЬ!
ЛАСКАВО ПРОСИМО!
I справдi. Тиждень боротьби з тяганиною був у розпалi.
В асортиментнiй келiу Ноя зустрiли по-дiловому:
- Вам чого?
- Дерево гофер для будiвництва ковчегу.
- Верф у вас с?
- А що це таке?
- А я звiдки знаю?
- Чого ж питасте?
- Про верф у вашому проектi сказано.
- То що ж менi робити?
- Спочатку зайдiть з вашим замовленням у конструкторське бюро за технологiчними розрахунками.
У бюро Ноя зустрiли по-дiловому:
- Ковчег? 300 на 150 на ЗО? Цiкава iдея... Стапелi збудували?
- А що це таке?
- А ми звiдки знасмо?
- А що ж менi робити?
- Зайдiть з вашим замовленням до плановикiв. Нехай спочатку iдею запланують. Поза планом нiяка iдея не пiде...
У плановiй келiу Ноя зустрiли по-дiловому:
- Ковчегобудiвник? Дуже перспективна професiя! Можна сказати престижна! Обов'язково слiд поставити ковчег на рейки залiзного графiка! Але ми планусмо на твердiй матерiальнiй основi. А де основа? Вказiвка с матерiального забезпечення нема. Вiдтак вам лишасться одне - зайти до постачальникiв.
У келiу постачання Ноя зустрiли по-дiловому:
- Що вас цiкавить?
- Дерево гофер для будiвництва ковчега.
- Смiливий задум! Але спочатку зайдiть до келiу збуту - хай дадуть згоду!
У келiу збуту Ноя зустрiли по-дiловому:
- Вам чого?
- Згоду для келiу постачання.
- Назвiть артикул!
- Який ще артикул?
- А менi звiдки знати, який вам потрiбен артикул? Ми будусмо чи ви?
- Та менi не артикул, а дiлову деревину - дерево гофер для будiвництва ковчега.
- Невже ви гадасте, що я всi дерева пам'ятаю? З .мене задосить знання артикулiв! Отож, зайдiть до келiу номенклатури i там запитайте про артикул.
У келiу номенклатури Ноя зустрiли по-дiловому:
- Чого вам тут треба?
- Артикул для келiу збуту.
- А ум навiщо?
- Щоб дати згоду для келiу постачання.
- Та ви нас не заплутуйте! Кажiть прямо: що вам потрiбно?
- Артикул!
- Та який артикул?
- Дерева гофер згiдно з вказiвкою Всевишнього про будiвництво ковчега.
- Здурiти з вами можна! Такого артикула нема! I дерево гофер не iснус! Ходять тут усiлякi...
- Але за проектом Всевишнього...
- Ми вам людською мовою кажемо: Всевишнiй за тiсю штурмiвщиною забув дерево гофер сотворити! По валу вiн план таки дав, а от по номенклатурi не додав...
- Не може цього бути!
- Ха, не може бути! Та вiн навiть наших пращурiв сотворив некомплектноу Добре, що вчасно схаменувся. А то довелося б вам тепер до мавп звертатися...
- Що ж менi робити?
- Вам, дiду, слiд замовити реальний будiвельний матерiал. Порадьтеся у келiу промбудматерiалiв.
До пiзньоу ночi чекали батька сини Носвi. А сам патрiарх знесилено звалився в якомусь глухому закапелку "Головколоди" i згорнувся клубочком на нiч, щоб зранку ринути до келiу промбудматерiалiв. Уже не було жодних сумнiвiв, що його там зустрiнуть по-дiловому: боротьба аж буяла...
7. ВIДЧАЙДУШНЕ РIШЕННЯ ХАМА
Тиждень кiнчався, а про батька - нi слуху нi духу. Пiшов i як у воду впав.
Завбачливий Iафет заходився писати некролог, щоб заробити грошi. Iстинно сказано: нема бiди без добра.
Практичний Сiм подався до батьковоу кошари, щоб визначити, скiльки удокiв запросити на поминки.
Лише Хам пiшов шукати грiшне тiло необачного патрiарха.
Хам - яке щастя! - знайшов батька ще живого. Це сталося наприкiнцi робочого дня. Патрiарх, мов храмовий жебрак, канючив перед зачиненими дверима прийомного чистилища:
Сонце низенько,
Вечiр близенько,
Зглянься на мене,
Мов серденько!..
Крiзь обшитi вогнетривкою дiдьковою шкiрою дверi чистилища почувся обурений голос сторожовоу вiдьмочки:
- Я ж вам вже чортi-скiльки казала: прийому нема i не буде! Тиждень боротьби з тяганиною закiнчився! Слiд було вкладатися у вказанi строки!
- Серденько мос...
- От же зловреднi цi старички!..
- Ходiмо додому, тату, - похмуро сказав Хам.
Удома Ной, знесилений тижневою боротьбою з тяганиною, розпачливо оповiдав:
- Сини моу! Я вибив з цих колодникiв дев'ятнадцять резолюцiй, виканючив сорок один пiдпис i вимолив тридцять шiсть штампiв та печаток рiзноу конфiгурацiу - трикутних, чотирикутних, прямокутних, круглих та овальних, малих i великих. Менi лишалося вполювати лише пiдпис головколодника, аж тут - о лишенько! - тиждень боротьби закiнчився. Тепер оголосили мiсячник боротьби за удосконалення прийому вiдвiдувачiв. А вже удосконалюють зовсiм страх! Хоч у стiну головою бийся. Та хiба допоможе? Тiльки гулi наб'сш. Поки не удосконалять, прийому не буде...
- Тату! - раптом звiвся на ноги Хам. - Благословiть на подвиг, тату!
I з цими словами вiн рiшуче взяв зi столу проект ковчега, що вiд химерноу сумiшi пiдписiв, кольорових резолюцiй та рiзнокалiберних печаток i штампiв нагадував дивовижний мистецький шедевр, що й не снився навiть абстракцiонiстам.
- Невже пiдеш? - ще не вiрячи, запитав Ной.
- Пiду! - твердо запевнив Хам.
- Дорогий братику, - розчулився Iафет, - коли що, не хвилюйся, я на твiй похорон складу зворушливу промову.
- А я. Хаме, - розбурхався й Сiм, - на поминки заколю твого кабана! Щоб твоя жiнка з тим о доробалом клопоту не мала... Чи, може, ти дозволиш засмажити ще й своух поросяток?
8. ЦИРКУЛЯР ДРУГИЙ
Мабуть, в очах Хама таки було щось дике. Щось таке, що одразу насторожувало i породжувало в серцi невиразний неспокiй. Вiд таких очей слiд або тiкати, або негайно на них реагувати.
Чарiвнiй вiдьмочцi, що всевладне панувала в прийомному передпокоу тутешнього патрiарха, тiкати було нiкуди. Бiльше вiд того - навiть протипоказано: вона виконувала тут обов'язки каменюки на шляху. Кожен, хто ломився до святая святих, мусив на нiй обламатися.
Тому-то вона - ледь зазирнула в очi Хама - негайно й рiшуче вiдреагувала:
- Книга скарг знаходиться у схованцi на десятому поверсi. Сходи на ремонтi. Ключ вiд схованки давно загублено, бо якась нечиста сила викинула його у смiттспровiд.
Як.правило, опiсля такоу заяви ошелешений вiдвiдувач задкував до дверей, оббитих вогнетривкою шкiрою (уу шляхом дуже хитромудрих комбiнацiй вимiняли у пеклi на рiчний запас дров). Але цей прохач замiсть заголосити дурним базарним криком лише осяйно всмiхнувся, нiби почув дотепний жарт.
Вiдьмочка глянула на нього ще з бiльшою пiдозрою. Воiстину якийсь ненормальний! Ти йому про загублений ключ, а вiн тобi - зуби вискалюс. Точно псих! I не iнакше!
- Ви довго будете заважати менi плiдно працювати? - запитала вона з емоцiйнiстю придорожнього стовпа.
- I багато таких, що вам заважають? - не реагував на уу промовистi натяки Хам.
- Трапляються, - вiдрубала язичком, мов сокирою, вiдьмочка.
- Та що ви кажете?
- Що знаю, те й кажу. Недавно був тут один чокнутий. Його не долiкували i випустили, а вiн до нас з претензiями прийшов. Якщо народився дебiлом, то це вже невилiковно. Ви часом не з його родичiв?
- Здасться, нi, - замислено вiдповiв Хам.
- То хто ж ви?
- Не впiзнасте?
- Ха! I ще тричi - ха-ха-ха!
- Я всевладний Циркуляр Другий! Коли що, вмить кину за графи!
Якби цiсу митi на стiл вiдьмочки вибiгла жива миша, вона б менше жахнулася.
А Хам не вгавав:
- Чи знасте, що я з вами зроблю? От вiзьму i зроблю! Тут нiкого нема...
- Що?!
- Проб'ю дiркоколом!
- Ой!
- Засуну в найдовшу шухляду!
- Ай!
- Личко так проштемпелюю, що мати рiдна не впiзнас!
- Ой-ой-ой!
Вiдьмочка притьмом випорхнула з-за столу i вмить зачинилася в iнвентаризованiй шафi.
Шлях до святоу iз святих був звiльнений.
Вiзит до головколодника минувся ще в бiльш божевiльному темпi: щоб здобути останнiй пiдпис, на проектi ковчега вистачило однiсу хвилини. Сталося чудо - нарештi збулося закличне i, здавалося б, мiфiчне гасло: "КОЖНIЙ СПРАВI - ОДНУ ХВИЛИНУ!"
Рiвно за хвилину Хам вийшов з кумирнi. Зачиняючи за собою дверi, ще й встиг гукнути:
- Свiдкiв нема!
Потiм мимохiдь штурхнув ногою iнвентаризовану шафу.
