Правда, Головко пытается внушить читателю, что существует некая националистическая экономическая политика, состоящая из двух направлений и трех принципов. В начале статьи автор заявляет: «Націоналістична економічна політика має два напрями: перший із них безпосередньо відповідає за створення національного валового продукту, регулювання соціальних відносин тощо. Другий — за створення “психологічного” національного продукту, відчуття психологічного комфорту, заснованого на економічних заходах. Як конкретно здійснюється націоналістична економічна політика? По-перше, вона підтримує передусім ті види діяльності, які мають символічну цінність для “національної ідентичності”. Мы уже представили, что в текстильной промышленности будет пользоваться поддержкой производство вышиванок и государственных флагов. В химической получат льготы производители желтой и голубой краски. В сельском хозяйстве государственная поддержка обеспечена поставщикам крашеных яиц и сала. Нет! — кричит Головко. — вы не так поняли: «Йдеться про те, наприклад, що особлива увага приділяється промисловості, зокрема тим галузям, що символізують промислову конкурентоздатність нації (згадаємо, яке значення мали автомобільна промисловість для американців, хімічна та сталеплавильна для німців, суднобудівна для англійців, певні галузі промисловості для країн Південно-Східної Азії тощо)». Ах вот оно что! Оказывается, поддержка отраслей, конкурентоспособных на мировом рынке, мотивируется символическими потребностями. Это перед нами что-то очень древнее и доисторическое. Так вели себя до недавнего времени папуасы. У них был обычай: чтобы пользоваться уважением соплеменников папуас должен был выращивать и откармливать множество свиней, собирать богатый урожай ямса и устраивать пиры на все племя. Это символическое поведение обеспечивало ему психологический комфорт и уверенность[103].Так что по уровню отношения к экономике Головко совсем недалеко ушел от нагих обитателей новогвинейских лесов. Глубоко все же копает националистическая экономическая мысль!
«По-друге, здійснення націоналістичної економічної політики має сприяти тим видам економічної діяльності, які відповідатимуть потребам середніх освічених класів у працевлаштуванні. Конкретний вибір тут залежатиме від рівня економічного розвитку країни: в малорозвинених країнах перевага надаватиметься видам діяльності, пов’язаним із бюрократичним обслуговуванням держави, в розвинених — менеджментові, освіті, охороні здоров’я, юридичним професіям тощо…» И дальше: «Зрештою, націоналістична економічна політика спрямовується, особливо на початкових стадіях формування націй чи національних держав, на перерозподіл матеріального прибутку на користь середніх класів, наявність яких є передумовою стабільності суспільства та державного розвитку». И вновь что-то знакомое. Обратимся взором в далекие 1920 -1930-е годы. Тогда наша страна была экономически слаборазвитой и пыталась это отставание наверстать. И что же тогда было? На волне индустриализации наиболее образованные кадры шли либо в инженеры, либо в государственные управленцы. Во всяком случае, советская бюрократия в количественном отношении росла в тот период быстрее, чем рабочий класс. А ее доходы увеличивались быстрее, чем доходы рабочих, в результате происходило перераспределение материальной прибыли в ее пользу. Так в 1934 году средняя зарплата в органах управления почти в 1,4 раза превышала среднюю зарплату в крупной промышленности[104]. Вот незадача! и здесь националистическая экономическая политика оказывается обобщением советского опыта сталинских времен. Просто беда какая-то!
Третий принцип националистической экономической политики и того удивительней: «По-третє, націоналістична економічна політика організовує масштабний державний контроль за економічною діяльністю й водночас — заохочує різноманітні форми приватної економічної діяльності». Масштабный государственный контроль за экономической деятельностью уже был в нашей истории. Напомнить когда? Все в то же советское время. Своего расцвета он достиг в годы правления Сталина. Правда, поощрения частной предпринимательской деятельности тогда не было.
Но и это не беда: Михаилу Головко шлет воздушный поцелуй Михаил Горбачев, при котором именно такая комбинация государства и частного предпринимательства была взята на вооружение. А перенесли ее в наши дни из советской эпохи члены КПУ. Когда летом 1998 г. Петра Симоненко выдвигали в председатели парламента, в своей речи он поведал: "В антикризовій, ще раз підкреслюю — антикризовій програмі, комуністів… є і двохсекторна економіка, і приватизація, і підтримка чесного бізнесу, і рівність форм господарювання на землі, і ще немало заходів для розвитка ринкового сектора економіки держави"[105]. И не надо отмахиваться словами, что в наших условиях эти принципы реально не работали. Есть Китай, где этот механизм запущен. Как ни крути, опять мы нашли у свидомых идеи, взятые от «комуняк». Они только привесили к ним табличку «националистические» и думают, что все как дураки на этот трюк поведутся. Мы не из таких!
Между прочим, если у Головко все его горбачевские идеалы размазаны в обилии слов, то у главного идеолога «Патриота Украины» Олега Однороженко аналогичные утверждения изложены четко и концентрировано: «В стратегічних галузях економіки ми виступаємо за тотальну націоналізацію підприємств, що сприяє розвитку цих галузей на довгострокову перспективу, та позбавляє економічного грунту для неконтрольованого росту та концентрації капіталу в приватних руках. Таким чином ми змушуємо працювати найбільш капіталізовані сфери економіки на загальнонаціональні інтереси. В свою чергу, в таких сферах як роздрібна торгівля, легка промисловість чи сільське господарство, для розвитку яких головну роль відіграє приватна ініціатива, держава має забезпечити максимально сприятливі умови для розвитку приватного підприємництва»[106]. Так что это общий экономический идеал в СНА. Но вернемся к статье Головко.
Дальше по ходу статьи бесконечные мантры про националистическую экономическую политику прикрывают у него набор идей, которые тоже никак не связаны с национализмом. Но есть все-таки у Головко одна чисто националистическая идея в экономике, и то она не оригинальная и не своя: «…Нам вкрай необхідно впроваджувати в суспільстві ідеологію “свій до свого по своє ” — ідеологію економічного націоналізму». Этот лозунг впервые зародился у немецких предпринимателей в первой половине XIX века, а во второй половине был взят на вооружение чешскими националистами. Все остальное Головко взял либо из газеты «Коммунист», либо у Джона Мейнарда Кейнса, который в свою очередь опирался на Карла Маркса.
Кейнс предложил в 1930-е годы систему так называемой смешанной экономики, где государство регулирует рынок и предпринимательскую деятельность в интересах стабильного и успешного экономического роста. Свои принципы он противопоставил либеральным идеям свободного рынка. По сути Головко варьирует на разные лады его основные идеи и не забывает при этом вставлять слово «националистический». Вот и все.
Подобно Кейнсу Головко признает необходимость активного государственного регулирования экономики и вмешательства в хозяйственную деятельность (внимательный читатель уже сообразил, что эту идею Кейнс взял у «жомуняк»). «Держава повинна діяти як повноцінний економічний суб’єкт, виходячи з власних національних інтересів, поступово позбавляючись тих нестратегічних виробництв державної форми власності, які є неприбутковими, нерентабельними; контролюючи діяльність тих, що є стратегічними або забезпечують її коштами для підтримки процесів трансформації. Водночас саме держава повинна сприяти „самоформуванню” нових виробництв, стимулювати їхнє утворення, субсидіювати, надавати матеріальну підтримку, виступати корпоративним інвестором, тощо».
В области внешней экономической политики Головко настаивает на протекционизме, защите внутреннего рынка от чрезмерной экспансии зарубежных товаров с целью развития приоритетных отраслей. Он даже считает возможным прибегнуть к частичной монополии государства на внешнюю торговлю: «…Основними стратегічним напрямком експортно-імпортної політики мало би бути збереження державної монополії зовнішньої торгівлі у тих галузях, що забезпечують конкурентоздатність і стійкість національної економіки…» Вы понимаете ужас ситуации? Монополию внешней торговли в нашей истории впервые придумал и ввел В.И.Ленин. Тот самый, чьи памятники крушит сейчас «Патриот Украины». Опять «комуняки»…
