Предшественником С. Ленкавского в деле создания морального кодекса украинского национализма был Николай Михновский. Накануне первой революции в России функционировала Украинская Народная партия. Её современные националисты считают первой националистической партией украинцев. Н. Михновский написал «Десять заповедей для УНП». (Лавры господа бога никому из двуногих не давали покоя). Эти заповеди гласили:
1. Одна, єдина, неподільна, самостійна, вільна Україна — Республіка робочих людей.
2. Усі люди — твої брати, але москалі, ляхи й мадяри — це вороги нашого народу, поки вони панують над нами і гноблять нас.
3. Україна для українців.
4. Усюди і завжди вживай української мови.
5. Шануй діячів рідного краю, ненавидь його ворогів, зневажай перевертнів-відступників, і добре буде твоєму народові і тобі.
6. Не вбивай Україну своєю байдужістю до всенародних інтересів.
7. Не зробися ренегатом-відступником.
8. Не обкрадай власного народу, працюючи на ворогів України.
9. Допомагай своєму землякові поперед усіх, держись купи.
10. Не бери собі дружини з чужинців, бо твої діти будуть тобі ворогами, не приятелюй з ворогами нашого народу, бо ти додаєш їм сили й відваги, не накладай укупі з гнобителями нашими, бо зрадником будеш.
Не откажем себе в удовольствии прокомментировать и кодекс Михновского. Как видим, дьявол в мелочах. Женились бы украинцы на украинках и горя не знали бы, по мнению Михновского. У нас ведь почему не закончится кризис? Потому что «його дружина — американка!» В Украине должны жить только украинцы, а в Америке только американцы? Усюди і завжди вживай української мови. «А Белинский говорил, что, сколько языков знает человек, столько раз он человек!» — Машенька Виснушкина, 4-Б. Далее. «Деятелей я уважаю, врагов ненавижу, предателей презираю, математики не знал и не знаю, в экономике ничего не смыслю, кроме родного языка и матерного других не знаю, прочитал три книжки: «Букварь», вторую и синюю. Являюсь великим патриотом и членом «Правого сектора» — Иван Тримбицкий. 11-В.
Руководствуясь заповедями Михновского, как видим, можно построить великое государство с развитой наукой и культурой, мощной промышленностью и наукоемким сельским хозяйством. Главное, чтобы жены наши были отечественных моделей. Якщо автівка, то лише вітчизняна!
Как очевидно, в заповедях «апостола» Николая непосредственной морали практически внимания не уделено. Речь в большей степени идет об этике, о правилах поведения, а в еще большей степени заповеди декларируют порядок взаимоотношений с нацией, национальностью и государством.
Крайне любопытно, как отзываются о Н. Михновском и его заповедях современные украинские националисты. В 1900 г. Михновский стал членом Революционной украинской партии, и написал для неё программу националистического толка (брошюра «Самостійна Україна»), из-за того что, националистическая идея не имела успеха ни у обывателя ни у самих членов партии, Михновский написал брошюру «Дядько Дмитро», исключительно социально-экономического содержания. «В 1902 р. відбувся з’їзд РУП, на ньому була висловлена прихильність до соціалістичної програми. Тоді Махновський разом із сформованою їм націоналістичною фракцією виходить з РУП…».[34] Далее Михновский свое творчество продолжил, написал, в том числе и вышеупомянутые заповеди, но «Українство зустріло й ці документи вороже, тому М. Махновський в наступних своїх програмових розробках, аби інтегруватись в українське політичне життя, пішов на поступки соціалістам: «Ця гра в соціалізм була досить несерйозною демагогією, якою Міхновський, доведений до страшної розлуки невдалими способами захопити українською національно-самостійною ідеєю ширші кола активної молоді, намагається своєї мети під покришкою соціалізму таки досягнути» — пізніше згадував С. Шемет залишалось незмінним — «Самостійна соборна Українська Держава від Сяну до Дону». Нові тенденції примусили Міхновського скласти програму УНП.
1. УНП визнає соціалістичний ідеал єдиним, котрий може остаточно задовольнити український та інші народи…
2. Українські робітники складають свою незалежну робітницьку партію, яка в своїй діяльності не підлягає ніяким обмеженням і контролю…
3. Свідомий українець-робітник знає, що визволення українського пролетаріату єсть справа самого українського пролетаріату і нікого більше…
4. Не поділяємо тих думок, що селянин-хлібороб, власник мусить збанкротуватись, позбутись свого грунту, обернутись в сільського пролетаря-наймита, який заробляє собі на життя, роблячи в панських економіях.
5. Перехід від капіталістичного господарства до орендного фермерства нам тим корисний, що тоді кожному найтемнішому стане ясно як в день, що клас земельної аристократії, що жив з аренди — єсть клас суспільних паразитів.»[35]
Как назвать человека, который стыдится высказывать открыто свои политические взгляды, прикрывается политическими идеями не просто других политических деятелей, а своих оппонентов? Кем является человек, который меняет программы своей партии в угоду сиюминутной ситуации? И наконец, обратите внимание, как могла одна и та же политическая сила в начале XX века в Российской империи быть за пролетариат, за мелких и средних земельных собственников, выступать против земельной аристократии и одновременно защищать частную собственность на землю.
Текст, приведенный выше, взят из идеологического бюллетеня украинских националистов, он не подтасован и не изменен. Они сами констатируют факт: идеи Михновского «встречали враждебно», не скрывается и его лицемерие с карьеризмом, только для того, чтобы интегрироваться в политическую жизнь страны (во время любой революции целые кучи отбросов неизбежно попадают в поток) он делает «уступки социалистам». Двуногие профессоры считают вполне героичным «несерьезную демагогию». Уважаемые люди, нужны ли здесь комментарии?
Богатый на моральные принципы Михновский пишет заповеди! Это все равно, если бы Горбачев написал книгу «Будь верным своей отчизне».
Десяти заповедей националистам показалось мало. И вот в заточении львовской тюрьмы репрессированный украинский националист Зенон Коссак пишет «44 правила украинского национализма».[36] По легенде они написаны были кровью на стене львовской тюрьмы. Давайте посмотрим, о чем думал человек практически перед смертью:
Невмируща владарна воля Української Нації, що казала Твоїм предкам завойовувати світ, водила їх під мури Царгороду, поза Каспій та Вислу, здвигнула могутню Українську Державу. Мечем і плугом зазначувала границі своєї владарности, в боротьбі проти орд сповняла історичну місію України, що проявлялася в державницьких чинах і творчих замірах Великих Гетьманів і Геніїв, що піднялися з руїни до нового революційного чину й державного будівництва, що посягає тепер владно по нове життя і творить могутню епоху Українського Націоналізму й наказує Тобі: Встань і борись! Слухай і вір, здобувай і перемагай, щоб Україна була знову могутня, як колись і творила нове життя по власні уподобі і по своїй волі.
Так выглядело предисловие к «правилам жизни». Кажется, их автор обращается теперь к нам от лица «бессмертной властной воли украинской нации», скромности не займешь, и воля эта предлагает идти и завоевывать. Следует отдать должное автору, он ведет начало украинского народа со времен Киевской Руси. Пока еще националисты знают, что скифы — это иранские племена, про трипольцев они еще не знают, а про антинаучных укров говорить стесняются, ибо образование в то время было не чета нынешнему.
1. Приймай життя як героїчний подвиг і здобувай чин незламної волі та творчої ідеї.
Вряд ли здесь можно поспорить.
2. Найвищим Твоїм законом і Твоїм бажанням є воля та ідея нації.
3. Будь гідним виконавцем заповітів великих синів Твоєї нації, борись та працюй для великого майбутнього.
4. Твоїм найбільшим добром і Твоєю честю є сила і велич Твоєї Нації.
Иными словами нация превыше всего. Если человек ставит нацию выше себя, с какой легкостью он поставит нацию превыше других?
5. Залізна дисципліна щодо ідеї та Проводу і обов'язок праці є Твоєю чеснотою.
Т.е. одной из главных благодетелей считается верность идеи и партийной организации националистов.
6. Пам'ятай, що Україна покликана до творення нового життя, тому працюй для її могутності та розвитку. Недоказуемая идея о том, что Украина кем-то (кем!?) призвана к чему-то считается этической категорией.
