Бога, що вправились хату добудувати, – додає другий громадянин… {726}
Будущий советский классик Павло Тычина отозвался на праздник провозглашения Универсала красивым стихотворением:
Ой що в Софійському заграли дзвони, затремтіли.
Не білі голуби – янголи у небі полетіли.
Ой там збіралися під прапорі, під соняшні, ще й сині:
Від нині —
Не буде більше пана у вільній Україні!
Ідуть, ідуть з музикою
Під тінню прапорів
Прекрасною, великою
Рікою стиглих нив.
Ідуть, ідуть – вітаються
І славлять щасні дні.
Жахтять – переливаються
Іх душі вогняні.
Ой та виходили попи з Софійської, з-за брами, —
З хрестами, з корогвами.
У шатах золотих коло Богдана правлять службу Божу.
Як рожу —
Вітай свою, Вкраїно, долю, – вітай дівчину гожу!
Горять, горять свободою
Вчорашнії раби,
Бо вчули: «Встань з природою!» —
Згук янгола труби.
І встали всі, співаючи
З природою весни.
З природою вітаючи
Чудові дійсні сни.
Як засміялося ж до них та праведнеє сонце:
«Не дурно гріло я, світило у кожнеє віконце!»
Як заходилися хмарини ткати скатертини, —
Хвилини! —
Цвітуть та розцвітають небесні бархатини.
Цвітуть в піснях вкраїночки,
Дзвіночки срібляні.
Душею чорнобривочки
Струнчасто-осяйні!
То ж матері майбутнії
Стрічають дні ясні.
О хвилі незабутнії!
О сонце і пісні!
Ой що в Софійському та грали дзвони, замовкали.
Там прапорі приймали, до народа промовляли:
«Гей, разом, разом станемо на ворога ми, браття, —
Завзяття!
Хто зрадить неньку Україну – прокляття тим, прокляття!»
І суне військо лавою
Від білих тихих брам.
І з «Заповітом», «Славою» —
Ввесь Київ наче храм.
В нім скапала кров часові,
Кров мучнів без вінця…
І в нім горять Тарасові
Вкраїнськії серця! {727}
После Третьего Универсала
Как несколькими месяцами ранее телеграмма Бубликова, III Универсал был передан по железнодорожному телеграфу – всем комиссарам, учреждениям Украины и России. Был он также передан по радиотелеграфу {728}. Хотя тогдашние средства связи не шли ни в какое сравнение с сегодняшними, информация распространилась быстро.
Воспринят Универсал был, как уже говорилось, неоднозначно – в особенности представителями неукраинских партий.
«Нова Рада» в передовой статье от 9 (22) ноября дала вполне ожидаемую оценку (хотя и для сомнений оставила место):
Вийшов третій з ряду універсал Української Центральної Ради. Документ це напевне ваги історичної, який може положити підстави справді нового життя на Україні, який юридично визначає той новий шлях, що по йому має йти проклямована республіка Українська. Можна різно дивитись на те, чи треба і чи варто було з цим оповіщенням виходити перед люде саме тепер, коли незабаром має бути скликана Установча Рала України. Можна різно оцінювати цей акт і з погляду його юридичної правосильности, як виданий без порозуміння з иншими частинами федеративної Росії. Можна нарешті критично ставитись і до тих практичних заходів, які зазначує новий універсал. Але не зважаючи на все це, мусимо визнати, що новий акт Центральної Ради справді має історичний характер, як поворотний пункт в найновішій історії України. Перший універсал на початку червня робив підсумок усьому попередньому, всім національним здобуткам перших місяців революції на Україні. Другий універсал початку липня ставив завдання державної природи і позначав шляхи для будуччини. Третій універсал, виданий 7 листопада, вже зовсім став на цей шлях державного будівництва й поставив усі кропки над усіма і. Українська республіка, що була фактично встановлена попередніми адміністративними актами Центральної Ради та Генерального Секретаріята, тепер дістає вже законодатне підтвердження, скільки взагалі можна говорити про законодатні акти під час революції, що здобуває право своє боротьбою і нею ж його й підтримує {729}.
Ряд генеральных секретарей подал в отставку. Генеральный секретарь по межнациональным делам Александр Шульгин в заявлении на имя Винниченко указал, что теперь, когда межнациональные и международные отношения Украины переходят в официальную сферу и приобретают особое значение, он складывает свои полномочия, «щоб Ви, яко Голова Генерального Секретаріату України, мали вільну руку по заміщенню цієї посади» {730}. (Он же впоследствии стал Генеральным секретарем по международным делам.) Генеральный секретарь почт и телеграфов Александр Зарубин объявил о своей отставке в знак принципиального несогласия с некоторыми положениями Универсала. Вскоре, правда, он отменил свое решение, посчитав, что «в такое тяжелое и ответственное время не находит возможным уйти из генерального секретариата» {731}. Генеральный секретарь польских дел Мечислав Мицкевич на следующий день после принятия Универсала подал заявление об отставке {732}.
Александр Шульгин, Генеральный секретарь межнациональных (позже – международных) дел УНР (1889–1960)
Поляки восприняли Универсал наиболее неприязненно. Целый ряд польских организаций (польский исполнительный комитет, польский демократический централ, партия реальной политики, партия народовой демократии, партия народного труда, польский университет, львовский комитет помощи, союз инженеров, товарищество техников, редакция «Ludu Bozego», редакция «Dziennika Kijowskiego» и другие) опубликовали мотивированный протест по поводу Универсала. Протестовали они, как и Рудницкий на заседании Малой Рады, прежде всего против земельной реформы. «От имени около миллиона поляков <…>, – гласило заявление, – польские организации торжественно перед всем народом украинским и всем культурным миром заявляют свой протест против насилия, которое должно будет произойти над безоружным народом польским. Универсала рады поляки признать не могут, а всю ответственность за него возлагают на авторов этого универсала» {733}.
13 (26) ноября на заседании киевской городской думы, по инициативе фракции партии народной свободы (кадетов), обсуждался вопрос об отношении к Универсалу. Ни одна из точек зрения не собрала большинства.
Меньшевик Балабанов (один из тех, кто воздержался при голосовании за сам Универсал), зачитал декларацию, гласившую, что истинным выразителем воли народа могут быть только учредительные собрания (всероссийское и местные). Эсер Зарубин напомнил, что его партия также воздержалась при голосовании в Малой Раде, поскольку не согласна со многими положениями Универсала. Федерация выражена неясно, неопределенно, с оттенками конфедерации (более слабой связи). Не согласны эсеры с постановкой аграрного вопроса. Неправильно определена территория (для этой цели
