124
Терпсiхора – в античнiй мiфологiї муза, покровителька мистецтва танцiв.
Стофатто – м'ясне блюдо (штуфат).
Лакрима-крiстi – iталiйське червоне вино.
Плафон – розписана стеля.
Dа саро (iтал.) – _ спочатку, знову, бiс.
Антiной – вродливий юнак, що, як втiлення чоловiчої краси, часто зображувався античними скульпторами.
Люцiй Вер – спiвправитель римського iмператора Марка Аврелiя (II ст.).
Канова Антонiо (1757–1822) – iталiйський скульптор.
Бельведерский торс – частина статуї, яка зображувала Геркулеса, що вiдпочиває.
«Страшний суд» – велика фреска (стiнна картина) Мiкеланджело в однiй з церков Рима.
Рафаель Сантi (1483–1520) – iталiйський художник епохи Вiдродження, який, крiм картин на полотнi, створив ще ряд стiнних картин (фресок) у Ватiканi, палацi римських пап.
Рисунок Германика и танцующего фавна – рисунок з гiпсових копiй античних статуй, якi зображують римського полководця Германiка (I ст.) i фавна (лiсовика i польовика).
Свинья в торжевских туфлях – помiщик Шевченка П. В. Енгельгардт у туфлях, якi тодi робили в мiстi Торжку, що славилося сап'яновими та оксамитовими виробами.
Озеров Владислав Олександрович (1769–1816) – росiйський письменник.
Гiлiс Джон (1747–1836) – англiйський iсторик.
Аглицкий клуб – клуб, при якому були зали для гри в карти.
Мокрицький Аполлон Миколайович (1810–1870) – художник, товариш Шевченка.
Клодт Петро Карлович (1805–1867) – скульптор, професор Академiї мистецтв, вiдомий статуями коней на Анiчковому мосту в Ленiнградi та iн. творами.
Зауервейд Олександр Iванович (1783–1844) – художник-баталiст, професор Академiї мистецтв.
Басiн Петро Васильович (1793–1877 – художник, професор Академiї мистецтв.
…статую повешенного Аполлоном Мидаса. – Йдеться, очевидно, про персонажа давньогрецького мiфа – Мiдаса, який, навчившись грати на флейтi, викликав на змагання бога музики Аполлона, але був переможений ним i повiшений.
Петровський Петро Степанович (1814–1842) – художник, учень Брюллова, товариш Шевченка по Академiї мистецтв.
Дюме, Сен-Жорж – прiзвища вiдомих у Петербурзi 30-х рокiв рестораторiв.
Фокс – петербурзький виноторговець.
Джаксон, медок – вина.
Корнелiус Петер (1783–1867) – нiмецький художник т. зв. «назарейськоi школи», що об'єднувала прибiчникiв вiдродження середньовiчного релiгiйного мистецтва.
Гесс Петер (1792–1871) – нiмецький художник, баталiст i жанрист.
Кленц, Валгалла, Пинакотека и вообще Мюнхен… – Мова йде про т. зв. «мюнхенську школу» нiмецького мистецтва XIX ст. Кленце Лео (1784–1864) – архiтектор, автор проекту будинку Ермiтажу; на замовлення баварського короля Людвiга I спорудив на березi Дунаю, поблизу Регенсбурга, Валгаллу круглий будинок з мармуру у виглядi храму (Валгаллою у старонiмецькiй мiфологiї називається мiсце, де пiсля смертi нiбито живуть душi витязiв, що загинули з славою в бою). Пiнакотека – картинна галерея в Мюнхенi, проект якої також належить Кленце.
Дюрер Альбрехт (1471–1528) – нiмецький художник i гравер, автор теоретичних праць, з яких найбiльш вiдомi «Чотири книги про людськi пропорцiї» (1528) – «Пiдручник до вимiрювання» (або «Перспектива», про яку i згадує Шевченко).
На набережнiй Неви в Петербурзi, бiля Академiї мистецтв, поставленi були 1834 р. два кам'янi сфiнкси, привезенi з Єгипту.
«Дети, овсяный кисель на столе…» – початок вiрша нiмецького поета Гебеля «Вiвсяний кисiль» у перекладi В. А. Жуковського.
Всемирная столица, увенчанная куполом Буонарроти. – Рим, куди в той час посилали для удосконалення кращих учнiв Академiї мистецтв пiсля закiнчення ними курсу. Купол Буонарротi – купол собору Петра в Римi, побудований за проектом Мiкеланджело Буонарротi.
Михайлов Григорiй Карпович (1814–1867) – художник, учень К. Брюллова, товариш Т. Шевченка.
Тут, очевидно, йдеться про картину французького художника Нiкола Пуссена (1594–1665) «Зняття з хреста», що зберiгається в Ермiтажi.
Просто суздольщина – в розумiннi: грубий ремiсницький вирiб (в м. Суздалi працювали ремiсники iконописцi).
Мартiн Джон (1789–1854) – англiйський художник.
Гревiдон П'єр (1776–1860) – французьский художник i лiтограф.
Смiрдiн Олександр Пилипович (1795–1857) – видавець i книготорговець.
Мiшо Жозеф-Франсуа (1767–1839) – французький iсторик.
Петро Пустинник – чернець, якому приписують органiзацiю першого хрестового походу (походу європейських феодалiв на Схiд для завоювання в арабiв Палестини).
Брянський Якiв Григорович (1790–1853) – росiйський актор.
Каратигiн Василь Андрiйович (1802–1853) – росiйський актор.
«Тридцять рокiв, або Життя картяра» – п'єса французького драматурга i романiста Вiктора Дюканжа (1783–1833).
Елькан Олександр Львович (у Т. Г. Шевченка помилково Лев Олександрович) (1819–1869) – театральний критик i фейлетонiст. «Вездесущего» i «всесведущего» Елькана Шевченко не раз згадує i в «Щоденнику», i в листах до знайомих та друзiв, ставлячись до нього iронiчно.
«Зачарований будинок» – п'єса нiмецького драматурга Й. Ауфенберга (1798–1857).
Брати Чернецови – Григорiй (1801–1865) i Никанор (1804–1879) – художники-пейзажисти i побутописцi.
«Роберт», «Фенелла» – йдеться про опери французьких композиторiв Джакомо Мейєрбера (1791–1864) «Роберт-диявол» i Данiеля Обера (1782–1871) – «Фенелла».
Деларош Поль (1797–1856) – французький художник.
Тарновськi – сiм'я українських помiщикiв.
Бем Франц (1788–1846) – росiйський скрипаль-вiртуоз, австрiєць за походженням.
Кастор i Поллукс – в античнiй мiфологiї брати-близнюки, сини Зевса; iмена, що стали уособленням вiрної дружби.
Соколов Петро Федорович (1791–1848) – росiйський художник, вiдомий своїми акварельними портретами.
Гау Володимир Iванович (1816–1895) – живописець-акварелiст.
Гiббон Эдуард (1737–1794) – англiйський iсторик, автор шеститомної працi «Iсторiя занепаду i руйнування Римської iмперiї».
Клiко – французьке вино.
«Квентiн Дорвард» – роман англiйського письменника Вальтера Скотта (1771–1832).
Кiпренський Орест Адамович (1782–1836) – росiйський художник-портретист. Намальований ним 1827 р. портрет О. Пушкiна знаходиться зараз у Третьяковськiй галереї в Москвi.
Даль Володимир Iванович (1801–1872) – росiйський письменник, мовознавець, фольклорист, автор вiдомого «Толкового словаря живого великорусского языка»
Кольман Карл Iванович (1786–1846) – росiйський художник-акварелiст, що змальовував мiськi вуличнi сцени i селянський побут.
Мусiн-Пушкiн – Брюс Василь Валентинович (1775–1836) – один iз засновникiв Товариства заохочення художникiв.
Голiцин Олександр Миколайович – князь, мiнiстр епохи Олександра I i Миколи I.
Рамазанов Микола Олександрович (1817–1867) i Ставассер Петро Андрiйович (1816–1850) – художники-скульптори.
Куторга Степан Семенович (1805–1861) – професор зоологiї Петербурзького унiверситету.
Поль Шарль де Кок (1794–1871) – французький письменник-романiст.
«Векфiльдський священик» – сентиментально-моралiстичний роман англiйського письменника Олiвера Голдсмiта (1728–1774).
Пiнеттi – фокусник-iлюзiонiст.
Андромаха над телом Патрокла, – _ Андромаха в старогрецькiй поемi «Iлiада» – дружина троянського царевича Гектора, вбитого Ахiллом, одним з вождiв грецького вiйська, що облягло Трою. Шевченко помилково замiсть iменi Гектора поставив iм'я Патрокла – друга Ахiлла.
