відбудовувати, — пробурмотів Гектор після довгого мовчання. У ту мить сонячний промінь пробився крізь щільну завісу хмар і освітив верхівку червоного бука, від чого той, здавалось, яскраво запалав.
Події того дня назавжди закарбувались у моїй пам’яті. Від нашого попереднього життя нічого не залишилося. Перед моїми враженими очима були руїни рідної садиби, зруйнований шлюб, дівча-підліток, хлопчина, кульгаве віддане собача і вирвані з корінням дерева. Однак у тій малості було все. Було життя — моє життя, наше. Якимось химерним чином руйнування надавало нам сил, робило сильними й мужніми, як ніколи раніше. Отой сонячний промінь, що на мить прорізав хмари, став найдорожчим і найкращим видовищем у моєму житті, дивним спалахом, вибухом, богоявленням. Ті руїни стали глибоким втіленням нашого існування. Усім, що в нас залишалося, нашим скарбом. Слова Гектора «Доведеться все відбудовувати» лунали в мені як набат посеред темної ночі мовчання та смерті.
Перед моїми очима стояла стара кам’яна садиба, в якій я зросла сама і де виростила своїх дітей. Для мене це була найнадійніша і найнепорушніша схованка, однак виявилося, що то неправда. Дивлячись на її пробитий посередині дах, на зруйнований стихією сад, я здалася, а здавшись, знайшла у собі сили, щоб діяти. Я зрозуміла: єдина можливість, що в мене залишається, — боротись, не сподіваючись щось отримати; просто у самій боротьбі криється остання можливість вижити.
***
Відтоді багато що змінилося. Наприклад, кімната, в якій я перебуваю зараз і де написала цю історію, приглушене світло лампи, кімнатні рослини навколо, що захищають мене від тривоги, від хвилин смутку, кішка Ади, яку я успадкувала після смерті моєї подруги і яка спить, згорнувшись клубком, у мене на колінах, — теж уже геть стара. Оця садиба, що перетворилася на прихисток для всіх, хто шукає нових шляхів у житті, втративши власні, для тих, хто пережив трагедії, катастрофи, кому кортить розповісти ще одну історію про те, як людство наближається до фатального кінця. Можливо, щоб відродитися, — хтозна.
***
Бувають дні, коли думки про неминучий кінець, що чекає на нас, стають нестерпними; новини, які надходять з усіх кінців світу, такі страшні, що будь-які бажання та надії вмирають, вичерпуючи з кожної моєї клітинки всі життєві сили. У такі дні я іду з Ґвідо в ліс шукати трюфелі; ми обоє знаємо, що насправді шукаємо іскру сенсу, почуття належності до чогось більшого, що являє собою довершену рівновагу між тим, що створює, і тим, що руйнує, яку ми, люди, назавжди порушили. Коли ми з ним кохаємося, то віддаємо шану правді тіла, потужній силі тілесного задоволення, бажання, перетворюємося на первісних істот, сповнених уяви та вдячності. У його обіймах я така, якою є. Неприкрита. Кохатися — це наш політичний акт спротиву.
***
Я сиджу в цій кімнаті наодинці з моїми думками, словами, вчинками, які здійснила протягом свого життя. Мій сад відродився і дає мені все, що потрібно для життя. Сонячної енергії вистачає, щоб опалити будинок і нагріти воду для купання. Дощова вода збирається у великі місткості, де зберігається і використовується протягом нескінченного періоду засухи, на який перетворилося літо з його небом без єдиної хмаринки, розпеченим інколи добіла, і таким непорушним, майже мертвим повітрям, що дихати не можна. Сестра Фатіма навчила мене й Джованні доглядати за бджолами. Я викопала на ділянці біля будинку ставок, залишивши землю навколо нього необробленою, адже слід зберегти хоча б маленьку частку дикої природи. Гектор, Сюзанна, Джованні та Пандора часто приїжджають до мене в гості. Без їхньої допомоги я б нізащо не змогла зробити все, що зробила. Саме завдяки нашим трудящим рукам, усім разом нам вдалося залишитись людьми і зберегти зв’язок із нерозривною цінністю, що називається «родина», але може набувати різних форм, — тепер я знаю це напевне.
***
Уночі я виходжу погуляти в саду. Слухаю спів жаб у ставку, милуюся світлячками, що хмарками пурхають у високій траві, яка пахне землею і водою, підводжу очі до зірок, а легенький вітерець щось тихенько нашіптує листочкам на фруктових деревах. Червоний бук і досі тут — гордий і сильний, мій надійний захисник. Уся ця краса мене захоплює, я відчуваю вологу під босими ногами, відчуваю себе часткою цього саду, цього світу, всесвіту.
Я — жива.
К’яра Меццалама народилася в Римі. Письменниця, перекладачка, психотерапевт. У 2009 році вийшла її перша книга «Я подбаю про тебе» («Avrò cura di te») (видавництво Edizioni E/O). Окрім того, вона є авторкою щоденника про серію терористичних актів, що сталися в Парижі: «Хочу бути Charlie: маленький щоденник італійської письменниці, яка живе в Парижі» (видавництво Edizioni Estemporanee 2015).
Її другу книгу «Персидський сад» («Il giardino persiano»), яка вийшла у видавництві Edizioni E/O, перекладено на французьку та фарсі. Цензура Ірану її заборонила. На основі книги створено її дитячу версію «Le jardin du dedans-dehors», щось на зразок коміксу, який отримав численні премії і перекладений багатьма мовами.
К’яра викладає літературу в Паризькому інституті італійської культури, співпрацює з журналами «Леджендарія» та «Парктайм Маґазін», член асоціації «Пікколі Маестрі». Живе на два міста, між Римом і Парижем, має двох дітей.
Люба Читачко, любий Читачу!
Щиро дякуємо за те, що законно придбали цю книжку через мережу уповноважених продавати книжки закладів (а не в продавця, який порушив закон про продаж книг, застосувавши знижку, що перевищує дозволену законом, або отримав її з мережі незаконного поширення).
Ми високо цінуємо цей вчинок, адже він є конкретною протидією піратству, що завдає значної шкоди системі італійського книговидавництва. Згідно з даними, представленими під час конгресу Асоціації видавців Італії 22 січня 2020 року, піратство паперових та електронних книжок, тобто незаконне завантажування текстів у цифровому форматі, нелегальне копіювання, фактична підробка та друкування книжок неуповноваженими типографіями, завдає економічних збитків на рівні 25 відсотків від загального товарообігу галузі в нашій країні, а це становить 216 мільйонів недовиплат до державної скарбниці, втрату 8 800 робочих місць, враховуючи суміжні з книговиданням галузі.
Ми можемо вас запевнити, що ціна, яку ви заплатили за цю книжку, — справедлива винагорода всім особам, які доклали зусиль, щоб її опублікувати та поширити (автор, видавець, перекладач, редактор, графік, типограф, працівник видавництва, дистрибутор, працівник рекламного агентства, власник та працівник книгарні і т.д.). Усі ці люди гідно і чесно виконують свою роботу, а їх буквально обкрадають усіма зазначеними вище піратськими вчинками.
Ціна, яку ви заплатили за цю книжку, служить підтримкою
