- Слухайте, Френко, що я помiтив! Адже це данi не за одну добу, а за кiлька. Значить, агенти помiчали машину i ранiше, тiльки не звертали на неї уваги. А тепер, дiставши розпорядження, згадали. Ось чому однi й тi самi пункти iнодi згадуються двiчi. Як вам це подобається?
- Тим краще, пане Хуанес, тим краще, - буркнув Хосе Френко, продовжуючи вимальовувати хрестики.
Нарештi роботу було закiнчено. Френко задоволено випростався
- Ну, i що? - пiдвiв на нього очi Мiгель Хуанес
- Подивiться самi на це пiвколо. Начебто десь усерединi й є лiгво нашого звiра, пане Хуанес, - вкрадливо вiдповiв Френко - Ви ж хотiли довiдатися, де його шукати, i тому перечитували рапорти перелiчували пункти. Я одразу зрозумiв вашу думку, тому й хрестики ставив... Дуже дотепна думка, насмiлюся сказати дуже!
Хуанес недовiрливо глянув на Френко про яку дотепну думку той говорить? Товстий, немов обрубаний палець його помiчника вказував на якесь мiсце карти:
- Адже ви саме це мали на увазi, пане Хуанес? Цей лiс?
Детектив ще деякий час мовчки дивився на карту. Кiлька десяткiв маленьких червоних хрестикiв... Вони й справдi утворювали грубе пiвколо... Хуанес знов поглянув на Френко. Той все так само поштиво дивився на нього, i слiду розумної думки не можна було помiтити на його тупому червоному обличчi.
Так, хрестики створюють пiвколо... i всерединi його... Раптом Хуанес стукнув кулаком по картi:
- Звичайно, Френко, це так! Вихiдна точка для дiй є! Ось вона. Слухайте мене, Френко, уважно. I мовчiть, не перебивайте.
- Єсть, пане Хуанес! - Нижня щелепа Френко вiдвисла ще бiльше.
- I закрийте рот. Це мене дратує, Френко. Так. Ми з вами звернули увагу на те, що всi цi пункти розташованi наче пiвколом.
- Цiлком правильно, пане Хуанес.
- Кожне пiвколо мусить мати центр. Ви можете його вказати на картi?
Хосе Френко слухняно схилився над картою. I вiдповiв:
- Єсть, пане Хуанес. Геометричним центром цього пiвкола буде великий лiс Фонтiверос мiж Кастеляною i Тортозою... десь бiля Вiнароса...
Так. Все ясно, Френко! Ви швидко схоплюєте думку
- Ви думаєте, пане Хуанес що...
- Нi, я нiчого не думаю Все зрозумiло. Зараз я вам поясню. Зараз!
Хосе Френко мовчки, з величезною повагою дивився на енергiйне обличчя свого начальника, що набрало натхненного виразу Мiгель вiдкинувся на стiльцi й недбало випустив великий клубок диму Вiн примружив очi вдаючи цiлковиту байдужiсть, як i личило талановитому детективовi, для якого така проблема була всього-на-всього незначною дрiбничкою.
- Так от, Френко, - розвивав свою думку, неуважно дивлячись на димок люльки, Мiгель Хуанес. - Ми маємо незаперечнi вiдомостi, що "Люцифер" невiдомого поки що нам Сивого Капiтана з'являється в рядi мiсць, розташованих майже правильним пiвколом навкруги великого лiсу Фонтiверос. Тiльки iнодi "Люцифера" помiчали в iнших мiсцях... як, наприклад, учора в столицi. Проте це зовсiм не заважає основнiй, провiднiй думцi. Висновок такий. Десь усерединi Фонтiвероса є його лiгво, в якому завжди переховується "Люцифер". Там, мабуть, мусять бути i його склади палива, i ремонтна майстерня, i всякi iншi речi. Одним словом - база. Звiсно, не дуже легко шукати все це серед шести тисяч гектарiв лiсу... проте... проте для розумної людини немає нiчого неможливого, Френко, чи не правда?
Мiгель Хуанес знову примружив очi. Але й з-пiд опущених повiк вiн бачив, що Хосе Френко не зводить з нього шанобливого погляду, навiть сяє вiд захоплення своїм начальником яка, мовляв, свiтла, талановита голова Хуанес задоволено посмiхнувся
- Я не сказав вам ще одного, Френко, - мовив вiн виймаючи люльку з рота. - Ви вже знаєте, що я призначений особливо уповноваженим у справi лiквiдацiї Сивого Капiтана.
- Так, пане Хуанес.
- Я призначаю вас моїм безпосереднiм помiчником i цього разу. Вiрю, ви зможете бути на щось придатнi. Ви вмiєте принаймнi не заважати, коли в мене народжуються iдеї. I в недалекому майбутньому, коли я одержу орден Бiлого Орла вам також дещо перепаде. Ви задоволенi, Френко?
- Завжди до ваших послуг, пане Хуанес! У дверi постукали.
- Увiйдiть! - недбало кинув Мiгель Хуанес.
Увiйшов черговий.
- Термiнова телеграма. Начальник вiддiлу рапортiв наказав негайно передати її вам, пане особливо уповноважений!
Черговий вручив Хуанесу телеграму i вийшов. Детектив розгорнув папiрця i прочитав:
"Агент № 418 доповiдає появу розшукуваного автомобiля захiднiше Вiнароса. Автомобiль з великою швидкiстю пiвгодини тому проїхав на захiд у напрямi Фонтiвероса. Назад не проїжджав".
Хуанес пихнув люлькою i мовчки передав телеграму Френко. Той прочитав її i так само мовчки запитливо глянув на свого начальника. Хуанес нахмурив брови. Тодi вiн повiльно заговорив, мовби радився сам з собою:
- Близько години тому Сивий Капiтан розмовляв з начальником полiцiї по телефону. Тсс, Френко, про це нiхто не мусить знати! Говорив вiн з автомата номер три тисячi п'ятнадцять, тут, з околицi столицi. Минуло всього пiвгодини - i його автомобiль уже бачили бiля Вiнароса... за двiстi - двiстi п'ятдесят кiлометрiв вiд столицi. Гм... Виходить...
- Жоден автомобiль не може так швидко проїхати цю вiдстань, - зауважив Хосе Френко.
- Це я й без вас знаю, - буркнув Мiгель Хуанес. - Доводиться припустити одне з двох. Або Сивий Капiтан ще й досi лишається в столицi, а його "Люцифер" поїхав до Фонтiвероса без нього, або по телефону з начальником полiцiї говорив не Сивий Капiтан, а хтось iнший. Проте я ж чув: то був той самий голос, який лунав i вчора... Гм... Так чи iнакше, вибирати нема з чого. Головне - не марнувати часу, Френко.
- Так, пане Хуанес.
- Ви тiльки й кажете, що "так", Френко! - незадоволено скривився його начальник. - Хоч би раз вимовили щось путяще, таке, що могло б допомогти справi...
- Пробачте, пане Хуанес!
- Гм... Вигляд Сивого Капiтана нам невiдомий, шукати його зараз серед мiльйонiв iнших людей у столицi - безглуздя... принаймнi не арештувавши перед тим вашого Педро Дорiлью, чи як його там... i не довiдавшись у нього чогось. Френко, негайно наказ про арешт Дорiльї! Вiд мого iменi, як особливо уповноваженого!
- Єсть, пане Хуанес.
- Далi розпорядiться, щоб на аеродромi приготували для мене лiтак. Я тим часом вiддам усi iншi накази... Доведеться використати й вiйськовi частини. I негайно повертайтесь. Ми вилетимо разом. До Фонтiвероса, Френко! Я надумав дещо... Здається, Сивий Капiтан не вислизне з пастки, яку я йому влаштую!..
Роздiл третiй
1. ПРОБУДЖЕННЯ ОЛЕСЯ
Олесь вiдкрив очi - i зразу ж таки знов заплющив їх вiд яскравого свiтла, яке заслiпило його. Щось заважало на головi, мов стягувало лоба. Хлопець спробував пiдвести руку i здивувався: рука пiдводилась дуже повiльно, непевно. Здавалося, що на нiй висить важкий тягар. I, щоб подолати той тягар, треба напружувати всi сили. А їх чомусь так мало...
