Олесь мовчав. Одна думка, ще неясна, ще туманна, народжувалася у нього в головi. Але та думка здавалася юнаковi неможливою, страшною, неймовiрною. I вiн боявся не тiльки висловити її, а навiть припустити, щоб вона виразнiше оформлялася. Нi, нi, цю жахливу думку треба вiдiгнати геть, не згадувати про неї!..
Юнак озирнувся. Далеко на узгiр'ї, яке вони покинули, виднiвся "Люцифер", все такий самий нерухомий, наче прип'ятий до землi. Звiдси, здалека, вiн здавався не таким великим, як зблизька. А двi людськi постатi бiля нього виглядали й зовсiм iграшковими.
- Море! - скрикнула Марта.
Справдi, вони вже пiдходили до берега. Мiж бескидiв вiдкривався широкий морський краєвид, безкрая й тиха, наче лiнькувата поверхня моря простягалася до самого обрiю, далекого i недосяжного. Там, десь за тим обрiєм, ховалася Iберiя. Як добре, що сюди не дотягнуться скривавленi лапи фалангiстського уряду, що цей тихий, пустельний острiв вiддiлений вiд нього морем, таким лагiдним, синiм, спокiйним, з чистим, також синiм небом над ним, де у величавiй височинi пливуть тiльки вiльнi хмарки, i бiльше нiчого...
Нiчого?
Валенто Клаудо спинився як укопаний. Слiдом за ним завмерли й iншi, дивлячись туди ж, куди скерований був Його застиглий погляд.
Ще далеко, ще над самим обрiєм, але вже досить виразно й чiтко в синьому, такому чистому i спокiйному небi виднiлися чорнi цятки. їх було кiлька, вони, здавалося, не мали в собi нiчого загрозливого, просто - кiлька чорних цяток у небi.
Але тi цятки на очах зростали. I вiд них уже долинало потужне ревiння моторiв, спочатку слабке, ледве чутне, але дедалi гучнiше, безнастанне i настирливе.
Лiтаки!..
2. ОСТАННIЙ БIЙ "ЛЮЦИФЕРА"
Ескадрилья фалангiстських вiйськових лiтакiв держала курс на острiв Тарквенiдо. I не доводилось гадати, з якою метою вона летiла сюди. Це було ясно й так.
Радарнi пости помiтили "Люцифер", засiкли його напрям, коли вiн пролiтав над прибережною смугою. Телеграфнi рапорти сповiстили про це уряд. Розвiдувальний лiтак, що зробив пiвколо над островом, надiсланий був для того, щоб остаточно з'ясувати мiсцеперебування пошкодженого "Люцифера". I вiдразу пiсля того, як лiтак сповiстив про наслiдки своїх спостережень, сюди вирушила цiла ескадрилья бойових лiтакiв, яка могла мати тiльки одну мету знищення "Люцифера".
Ернан Рамiро передбачав це! Вiн знав - i це було видно тепер з його слiв i вчинкiв! - що йому не пощастило пролетiти прибережну смугу непомiченим. Мабуть, ультракороткохвильове випромiнювання радiолокацiйних приладiв, яким радарнi пости намацували в просторi "Люцифер", було вiдзначене його чутливими апаратами. Ернан Рамiро звернув на це увагу, зробив висновки. А передбачити пiсля того, що навздогiн "Люциферовi" будуть негайно надiсланi бойовi лiтаки, було вже нетрудно. Капiтан знав, що має вiдбутися! Вiн знав це ще перед тим, як повести "Люцифер" на посадку, зважив на все, i ще в повiтрi вiддав Валенто Клаудо наказ супроводжувати Педро Дорiлью, Марту i Олеся, яких вiн не хотiв залишати при собi.
Чому Капiтан зробив це? Бо вiн уже не вiрив, що вийде переможцем, як завжди перемагав ранiше. Тому що вiн наочно побачив приреченiсть "Люцифера", який не мав тепер змоги захищатися й нападати водночас i на полагодження якого не було нi часу, нi можливостей. Але чому ж тодi вiн сам, разом з рештою команди, лишався на ньому? Адже дальший опiр став безнадiйним...
Всi цi думки вихором промайнули в головi Олеся за тi кiлька секунд, коли вiн дивився на зловiснi чорнi цятки, що линули сюди з-за моря. Вiн швидко обернувся: а що ж робитиме тепер Капiтан? Чи помiтили на "Люциферi" цю страшну загрозу, яка насувалася на нього? А втiм, коли й помiтили, що може тепер вдiяти Капiтан?..
До "Люцифера" було звiдси досить далеко. Але Олесь ясно бачив не тiльки його витягнений корпус, а й малесенькi силуети людей, що зайнятi були чимсь бiля передньої частини. Невже ж вони не помiчають? Тодi треба їх сповiстити, звернути їхню увагу на наближення лiтакiв! Може, випустити ракету, адже Валенто має з собою ракетний сигнальний пiстолет...
Юнак знов повернувся, вже до Валенто Клаудо, швидко говорячи, як у лихоманцi:
- Валенто, треба сигналiзувати, треба...
I спинився, побачивши, що Валенто i без його слiв уже вийняв пiстолет i пiдносив його вгору, в напрямi "Люцифера". Але не вистрiлив, бо мiцна рука Педро Дорiльї раптом лягла на його плече:
- Стiй, Валенто! Не стрiляй, - мовив наполегливо Педро.
Валенто Клаудо рвучко повернув голову:
- Чому?
- Не гарячкуй, Валенто. Цим ти тiльки допоможеш лiтакам, вказуючи їм напрям "Люцифера". Та й пiзно вже, поглянь!
Справдi, лiтаки вже наближалися до самого острова. Вони на ходу перешиковувалися, утворюючи одну вигнуту лiнiю, заходячи один за одним. Обстрiлювати чи бомбардувати вони збиралися?..
Валенто Клаудо опустив пiстолет. Вiн переводив погляд з лiтакiв на "Люцифер" - i знов на лiтаки, що сповнювали повiтря шаленим гуркотом. Вiн стискував кулаки, лють, змiшана з вiдчаєм, охоплювала його.
- А, вони все одно добре вже знають, де "Люцифер", вони прямують просто на нього! - проговорив вiн крiзь зцiпленi зуби й знов пiднiс пiстолет. I повiльно знов опустив його.
"Люцифер" одiрвався вiд землi! Так, так, ось уже ясно видно просвiт мiж його корпусом i краєм узгiр'я! Значить, Капiтан вирiшив-таки щось зробити, вiн бачить лiтаки, що сунуть на нього! Мабуть, вiн винайшов якийсь спосiб боротьби!..
Але що це? Хоч "Люцифер" i пiдносився вгору, дедалi збiльшуючи швидкiсть, на узгiр'ї пiд ним лишалися люди. Один, другий, третiй... а там же не було щойно нiкого, крiм команди "Люцифера". Тодi хто ж це?
Здалеку не можна було розгледiти нiчого, крiм малесеньких силуетiв, якi деякий час лишалися нерухомими, а потiм швидко перебiгли пiд дерева, наче шукаючи захисту. Та в чому ж рiч, що то за люди?..
- Хто це? - мимоволi вигукнув вражений Олесь.
У вiдповiдь вiн почув здавлений, неприродний голос Валенто Клаудо:
- То нашi люди... Капiтан лишив їх на землi i знявся на "Люциферi" сам один... лишив їх, як i мене.
А "Люцифер" тим часом, пiдносячись вище й вище, наче сковзнув у повiтрi вбiк вiд тiєї уявлюваної лiнiї, якою линули вниз нападаючi лiтаки. То був смiливий i спритний маневр, бо який би намiр не мали пiлоти лiтакiв, обстрiляти "Люцифера" чи скинути на нього бомби, - все одно вiн вийшов з прицiлу, опинився збоку. Лiтаки ж, що розвинули велику швидкiсть, не могли вже повернути слiдом за ним. Вони пролинули над високими соснами, пiд якими ще з хвилину тому перебувала їх вистежена мета, i знов почали набирати висоту, в той же час повертаючи в напрямi, куди звернув "Люцифер".
- Все одно, все одно це тiльки вiдстрочка... вони швидкохiднiшi... i Капiтан не може їх спинити, бо генератори пошкодженi, не працюють, бурмотiв пересохлими губами Валенто Клаудо. - I вiн один на "Люциферi"... сам... а я тут...
