— Так що, знайшлися аварійні сходи? — запитав водій.
Аомаме хитнула головою.
— Це ж і не дивно. Бо я не чув, щоб у такому місці вони були, — сказав він. — Так що, зійдете в Ікедзірі, як було спочатку домовлено?
— Авжеж, — відповіла вона.
Висунувши руку із відчиненого вікна, водій перебрався перед великим автобусом на праву смугу. Показання лічильника не змінилися після того, як Аомаме зійшла з таксі.
Зіпершись на спинку сидіння і спокійно дихаючи, вона кинула погляд на добре знайомий рекламний щит фірми «Ессо». Тигр із звернутим до неї профілем тримав, усміхаючись, у лапах заправний шланг. «Впустіть тигра у свій бензобак», — сповіщала реклама.
— Впустіть тигра у свій бензобак, — прошепотіла Аомаме.
— Що? — спитав водій, поглядаючи на неї у дзеркальце заднього виду.
— Та нічого. Просто промимрила сама до себе.
«Ще трохи поживу на цьому світі й подивлюся, що станеться. Померти ніколи не пізно. Можливо», — подумала вона.
Наступного дня, після того як Аомаме передумала накласти на себе руки, подзвонив Тамару й вона йому повідомила, що її плани змінилися.
— Я вирішила, що не поїду звідси. Не мінятиму прізвища й не робитиму пластичної операції, — сказала вона.
На тому кінці телефонної лінії Тамару замовк. Серед цієї тиші перебирав у своїй голові різні версії.
— Значить, ви не хочете переїжджати в інше місце?
— Так, не хочу, — коротко відповіла Аомаме. — Хочу ще якийсь час побути тут.
— Там нема умов, щоб людина могла переховуватися тривалий час.
— Якщо я замкнуся і не виходитиму надвір, мене ніхто не помітить.
— Не варто легковажити такими типами, — сказав Тамару. — Вони все докладно рознюхають і, гадаю, кинуться по гарячих слідах за вами. Небезпека загрожує не тільки вам, але й близьким до вас людям. Та і я опинюся в делікатному становищі.
— Щодо цього мені дуже прикро. Однак я хотіла 6 мати ще деякий час.
— «Мати ще деякий час» — неясний вираз, — сказав Тамару.
— Вибачте, але по-іншому я не можу сказати.
На хвильку Тамару замислився. Видно, у звучанні її голосу відчув рішучість Аомаме.
— Для мене становище — понад усе. Майже все. Ви мене розумієте? — мовив він.
— Здається, розумію.
Тамару знову замовк. Потім сказав:
— Гаразд. Просто я хотів, щоб між нами не було непорозуміння. З ваших слів видно, що ви маєте для цього відповідну причину.
— Маю, — відповіла Аомаме.
На тому кінці телефонної лінії Тамару коротко відкашлявся.
— Як я вже казав, ми придумали план і підготувалися, щоб переправити вас кудись далеко, в безпечне місце, замести за вами сліди, змінити обличчя й прізвище. Зробити вас якщо не повністю, то майже повністю іншою людиною. І щодо цього ми, здається, дійшли згоди.
— Звичайно, я це знаю. І проти згаданого плану не заперечую. Але зі мною сталася одна неочікувана річ. І мені треба ще трохи довше тут залишитися.
— Я не можу вам нічого певного відповісти, — сказав Тамару. І в його горлі щось прохрипіло. — Щоб дати відповідь, потрібен деякий час.
— То я побуду тут, — сказала Аомаме.
— Гаразд, — погодився Тамару й поклав слухавку.
Перед дев'ятою годиною наступного ранку задзвенів телефон — спочатку тричі, потім, після короткої перерви, ще раз. Напевне, телефонував Тамару.
Без жодного привітання він почав:
— І мадам занепокоєна тим, що ви там довго затримаєтеся. В такому разі не вдасться гарантувати вам повної безпеки. Це для вас лише проміжний пункт. Наша спільна думка така, що вам треба якнайскоріше перебратися кудись далеко, в безпечне місце. Ви це розумієте?
— Добре розумію.
— Ви — холоднокровна, рішуча, обережна людина й не зробите нерозсудливої помилки. Загалом ми повністю вам довіряємо.
— Дякую.
— Якщо ви наполягаєте залишитися в цій квартирі ще трохи довше, то, значить, маєте для цього відповідну причину. Я не знаю, яку, але, гадаю, це не просто примха. А тому мадам вважає, що в такому разі готова погодитися з вашим побажанням.
Аомаме мовчки слухала.
— Ви можете тут залишитися до кінця цього року. Але не довше.
— Тобто щойно цей рік скінчиться, мені доведеться переселятися кудись інде?
— Але ми постараємося якнайповніше поважати вашу волю.
— Зрозуміло, — сказала Аомаме. — Отже, до кінця року я побуду тут, а потім переселюся в інше місце.
Однак насправді думала вона інакше — не збиралася нікуди їхати, поки не побачиться з Тенґо. Та якби вона зараз таке сказала, то справа б ускладнилася. До кінця року ще є певна відстрочка. А що робити далі, вона подумає пізніше.
— Значить, домовилися, — сказав Тамару. — Один раз на тиждень вам постачатимуть харчові продукти й товари широкого вжитку. О першій годині кожного вівторка навідуватимуться постачальники. Вони самі заходитимуть, бо в них є свій ключ. Крім кухні, нікуди не заглядатимуть. А в той час ви залишайтесь у дальній спальні й замикайте двері на ключ. Обличчя не показуйте. Голосу не подавайте. Вийшовши з квартири в коридор, постачальники один раз подзвонять. І тоді можете вийти зі спальні. Якщо вам щось потрібне, то кажіть зараз. Включу його до наступної партії товарів.
— Була б вдячна за кімнатне спортивне знаряддя для тренування м'язів, — сказала Аомаме. — Бо самих вправ без нього й розминання не досить.
— Справжнього, як у спортивному клубі, не обіцяємо, але якщо вам підійде для домашнього вжитку таке, яке не забирає багато місця, то можемо приготувати.
— Досить простого, — сказала Аомаме.
— Велотренажером і кількома допоміжними знаряддями для зміцнення м'язів обійдетеся?
— Обійдуся. І якщо можна, не забудьте також про металеву софтбольну биту.
На кілька секунд Тамару замовк.
— Битою по-різному користуються, — сказала Аомаме. — Просто коли вона напохваті, в мене настрій спокійний. Бо я виросла разом з нею.
— Зрозуміло. Приготуємо, — відповів Тамару. — Якщо згадаєте, що вам ще щось потрібне, напишіть на папері й залиште на кухонному столі. Наступного разу вам доставлять.
— Дякую. Наразі мені нічого особливо не бракує.
— Книжок або відеофільмів не хочете?
— Нічого особливого не спадає на думку.
— А чи не підійде вам «У пошуках утраченого часу» Пруста? — спитав Тамару. — Якщо не читали, то, можливо, матимете добру нагоду прочитати.
— Ви читали?
— Ні. Я ніколи не сидів у в'язниці й ніде довго не переховувався. Кажуть, що цей роман важко читати, коли нема такої нагоди.
— А хтось з ваших знайомих читав?
