Далеко не адекватно, во многом противоречиво и непрофессионально вела себя и центральная власть. Одна из лидеров оппозиции, бывший вице-премьер Ю. Тимошенко то подвергается аресту, то освобождается из-под стражи с подпиской о невыезде — и так несколько раз. Генеральная прокуратура и новое руководство Министерства внутренних дел оглашают взаимоисключающие и сомнительные версии о расследовании «дела Гонгадзе». Президент то вообще отрицает всякую возможность диалога с оппозицией, то назначает в конце марта 2001 года секретаря Совета национальной безопасности и обороны Е. Марчука своим представителем на переговорах с оппозицией. Более того, несомненной уступкой с его стороны являлось увольнение со своих постов руководителей службы безопасности и внутренних дел Л. Деркача и Ю. Кравченко.
Кризис подвиг трех экс-премьеров украинского правительства — А. Ляшко, В. Фокина и В. Масола выступить с предложением о создании политического блока всех патриотических сил, не исключая при этом участия в нем Компартии Украины во главе с П. Н. Симоненко. По сути это было завуалированной идеей формирования коалиционного кабинета, назревшей в ходе кампании по отставке премьера В. Ющенко.
К марту 2001 года произошло структурирование антикучмовской оппозиции, продемонстрировавшей свои лоскутный характер и склонность к силовым методам 9 марта в Киеве. В нее вошли: Фронт национального спасения (больше похожий на дискуссионный клуб), гражданский комитет «За правду» (его основатели игнорировали давно известную истину о наличии у каждого человека собственной правды) и движение «Украина без Кучмы» (кто-то из журналистов острил: надо бы дать название пошире — «Вселенная без Кучмы»). Возникла идея «круглого стола» для противоборствующих сил, с оппозицией встречались Е. Марчук и В. Пустовойтенко.
Как часто бывало в украинской истории, Фронт национального спасения 30 марта 2001 года поставил перед собой заранее невыполнимую задачу: превратиться в политическую коалицию на основе коллективного членства партий и движений. Естественно, заверения Ю. Тимошенко, возглавившей штаб референдума за добровольную отставку Л. Кучмы, о том, что в его состав входят представители 80 партий, — чистая фикция.
С отставкой 26 апреля В. Ющенко и избранием на эту должность председателя Украинского союза промышленников и предпринимателей А. Кинаха 29 мая 2001 года закончилась очередная фаза в попытке превращения вялотекущего политического процесса в более наступательный. Ни одна из политических сил за девять месяцев противостояния не достигла поставленных целей: некоммунистической оппозиции не удалось создать массовое движение, народ так и остался верен украинскому менталитету — не участвовать в событиях, способных резко разрушить привычную стабильность. Правящая элита, в свою очередь, частично утратила полную свободу действий и вынуждена маневрировать перед лицом внезапно обострившегося протестного потенциала.
В дальнейшем разворачивающаяся кампания подготовки к выборам в Верховную Раду 2002 года, а затем — к выборам президента осенью 2003 года скорее всего восстановят хрупкое равновесие сил.
Рекомендованная литература
1. Баран В. Україна після Сталіна: нарис історії 1953–1985 рр. — Львів, 1992.
2. Баран В. Україна 1950—1960-х рр.: еволюція тоталітарної системи. — Київ, 1996.
3. Бойко О. Д. Україна 1991–1995. Тіні минулого чи контури майбутнього: Нариси новітньої історії.— Київ, 1997.
4. Борисенко В. Й. Курс української історії. З найдавніших часів до XX століття: Навч. посібник. — Київ, 1996.
5. Василькова Ю. В. Страницы отечественного образования. С древнейших времен до конца XVIII века: Курс лекций. Кн. 1.— М., 1996.
6. Верига В. Нариси з історії України (кінець ХУІП — початок XX ст.). — Львів, 1996.
7. Вернадский Г. Русская история. — М., 1997.
8. Винокур О., Трубніков С. Давня і середньовічна історія України. — Київ, 1996.
9. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації XIX–XX століття. — Київ, 1996.
10. Грушевський М. Історія України — Руси. В 11 т., 12 кн. — Київ, 1991–1998.
11. Гунчак Т. Україна, перша половина XX століття. Нариси політичної історії.— Київ, 1993.
12. Давня історія України. Кн. 1–2.— Київ, 1994–1995.
13. Дорошенко Д. Нарис історії України. Т. 1–2.— Київ, 1991.
14. Дыбковская А., Жарын М., Жарын Я. История Польши с древнейших времен до наших дней. — Варшава, 1995.
15. Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. — Львів, 1993.
16. Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України. — К., 1994.
17. Єфименко О. Історія України та її народу, — Київ, 1992.
18. Ісаєвич Я. Україна давня і нова: народ, релігія, культура. — Львів, 1996.
19. Історія України. — Львів, 1996.
20. Історія України: нове бачення. Т. 1–2.— Київ, 1995, 1996.
21. Історія України: Навч. посібник. — Київ, 1997.
22. Історія держави і права України: Курс лекцій. — Київ, 1996.
23. Історія українського війська. Т. 1–2.— Львів, 1992, 1996.
24. Історія України. Маловідомі імена, події, факти. — Київ, 1996.
25. Котляр М., Кульчицький С. Довідник з історії України. — Київ, 1996.
26. Крип’якевич І. Історія України. — Львів, 1992.
27. Лукашевич Л. М. Україна: історико-економічний огляд. — Київ, 1997.
28. Мала енциклопедія етнодержавознавства. — Київ, 1996.
29. Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності.— Львів, 1995.
30. Нагаєвський І. Історія української держави двадцятого століття. — Київ, 1993.
31. Онищенко І. Етно- та націогенез в Україні. Етнололітологічний аналіз. — Київ, 1997.
32. Основи етнодержавознаства. — Київ, 1997.
33. Петрухин В. Я., Раевский Д. С. Очерки истории народов России древности и раннем средневековье. — М., 1998.
34. Полонська-Василенко Н. Історія України. Т. 1–2.— Київ, 1995.
35. Радченко Л. О. Сучасна історіографія національно-демократичної революції в Україні 1917–1920 років. — Харків, 1996.
36. Рибалка І. Історія України. Ч. 1–2. Харків, 1995, 1997.
37. Семененко В. І. Історія Східної України: поновлення кайданів (1917–1922). — Харків, 1995.
38. Субтельний О. Україна: історія. — Київ, 1988.
39. Терещенко Ю. І., Курило В. М. Історія України. Кн. 1.— Від найдавніших часів до 1917 року. — Київ, 1995.
40. Україна: друга половина XX століття. Нариси історії.— Київ, 1997.
41. Хрестоматія з історії України: Посібник для вчителів. — Київ, 1996.
42. Шаповал Ю. Україна 20—50-х років: сторінки ненаписаної історії.— Київ, 1993.
43. Якимович Б. Збройні сили України: нарис історії,— Львів, 1996.
44. Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII ст. — Київ, 1997.
45. Кормич Л. І. Історія України від найдавніших часів і до 2000 року. Навч. посібник. — Харків, 2000.
46. Новітня історія України: 1900–2000: Підручник для історичних спец-стей вузів. — К., 2000.
47. Україна в XX столітті (1900–2000): Зб. докум. і матер.: Навч. посібник для вузів. — К., 2000.
48. Кравченко П. Вітчизняний культурно-історичний досвід у системі сучасного державотворення (соціально-філософські аспекти). — К., 2001
49. Рудницький С. Політична географія України. — Б.М., 2000.
50. Дністрянський М. С. Україна в політико-географічному вимірі.— Львів, 2000.
51. Українське питання в Російській імперії та Радянському Союзі (XVIII — перша половина ХХ ст.). — Дніпропетровськ, 1998.
52. Коцур В. П. Коцур А. П. Історіографія історії України. Курс лекцій. — Чернівці, 1999.
53. Реєнт О. У робітнях історичної науки. — К., 1999.
54. Колесник І. І. Українська історіографія XVIII — початок XX століття. Навч. посібник. — К., 2000.
55. Україна на зламі тисячоліть. Історичний екскурс, проблеми, тенденції та перспективи. — К., 2000.
56. Коцур А. Українська державність. Історія та сучасність. — Чернівці, 2000.
Тема 1
1. Бубенок О. Б. Ясы и бродники в степях Восточной Европы (VI — начало XIII в). — Київ, 1997.
2. Гудзь-Марков А. В. История славян. — М., 1997.
3. Дзир Я. Автопортрет нації.— Київ, 1997.
4. Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України. — Київ, 1994.
5. Залізняк Л. Етногенез українців, білорусів та росіян (за даними археології) // Пам’ять століть. — 1997.— № 4.— С. 2—13.
6. Залізняк Л. Від склавинів до української нації.— Київ, 1998.
7. Залізняк Л. Первісна історія України. Навч. посібн. для вузів. — К., 1999.
8. Іванчик А. И. Киммерийцы. Древневосточные цивилизации и степные кочевники в VIII–VII веках до н. э. — М., 1996.
9. Колесников А. Г. Трипольское общество Среднего Поднепровья: опыт социальных реконструкций в археологии. — Київ, 1993.
10. Онищенко І. Діалектика становлення українського етносу та нації/Етнополітологічний аспект). — Київ, 1997.
11. Писаренко Ю. Г. Вел ос— Волос в язичницькому світогляді Давньої Русі.— Київ, 1997.
12. Татаринов С. И. Древний металл Восточной Украины. — Артемовен, 1993.
