Після проголошення незалежності України конституція УРСР 1978 р. виглядала вкрай застарілою. Перший проект нової Конституції, розроблений робочою групою Л. Юзькова, зазнав редакційних змін від 29 січня 1992 р. Його обговорення проводилися 3–5 березня 1992 р. на міжнародному семінарі у Празі, 3–5 липня у Києві на симпозіумі «Конституція незалежної України». Цей проект після відповідних доповнень та численних експертиз 5 червня 1992 р. було ухвалено Конституційною комісією і винесено на розгляд Верховної Ради України. 1 липня 1992 р. Верховна Рада України ухвалила постанову про винесення розробленого Конституційною комісією проекту Конституції України до 1 листопада 1992 р. на всенародне обговорення. Проект не був реалізований внаслідок протистояння між Президентом та Верховною Радою України через боротьбу за обсяги владних повноважень на фоні тривалої соціально-економічної кризи в Україні. Певним нетривалим компромісом став Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 р. 24 листопада 1995 р. Конституційна комісія утворила нову робочу групу в складі чотирьох представників Верховної Ради України, чотирьох представників Президента України і двох представників від органів правосуддя. Проект, розроблений першою робочою групою і доопрацьований другою робочою групою, було винесено на обговорення Конституційної комісії 12 березня 1996 р. і рекомендовано до розгляду Верховною Радою України. Співголови Конституційної комісії Л. Кучма та О. Мороз, попри різницю поглядів і оцінок проекту, були одностайні в прагненні якнайшвидшого ухвалення Конституції. 17 квітня 1996 р. розпочався розгляд проекту Тимчасовою спеціальною комісією з доопрацювання проекту Конституції України на чолі з М. Сиротою. 28 травня – 4 червня 1996 р. відбулося перше читання проекту, через два тижні – друге. Доопрацьований Тимчасовою спеціальною комісією проект Верховна Рада ухвалила в першому читанні 4 червня 1996 р. Під час підготовки до другого читання до проекту Конституції України Тимчасова спеціальна комісія врахувала близько 6 тис. поправок.
Хід події26 червня 1996 p. Л. Кучма видав указ про проведення всеукраїнського референдуму 25 вересня 1996 р. щодо ухвалення нової Конституції України, в основу якої покладено варіант проекту Основного Закону в редакції робочої групи від 11 березня 1996 р. У відповідь на це Верховна Рада України ухвалила 27 червня постанову «Про процедуру продовження розгляду проекту Конституції України у другому читанні». Було вирішено вести роботу в режимі одного засідання аж до ухвалення нової Конституції України. 28 червня 1996 р. після 24 годин безперервної праці Верховна Рада ухвалила і ввела в дію Конституцію України («за» проголосували 315 нардепів). Після ухвалення Конституції України Л. Кучма скасував свій указ про проведення референдуму.
Наслідки подіїУкраїна отримала нову Конституцію, проте введення її в дію зайняло чимало часу. 2004 р. було проведено Конституційну реформу (скасована 2010 р.). Процес внесення змін до Конституції триває й сьогодні.
Історична пам’ятьВідома подія, нерідко згадувана в пресі й на телебаченні. На її честь встановлено державне свято – День Конституції України (28 червня, закріплене в статті 161 Конституції), до річниць випущено марки і монети. Л. Юзькову встановлено меморіальну дошку на його будинку в Києві.
Бернаж Ж. Харьков. Январь – март 1943 г. Контрудар танкового корпуса СС. – М.: Эксмо, 2007.
Битва на Калке 31 мая 1223 г. / Серия «Великие сражения русской истории». – М.: Изограф, 1994.
Богданович М. И. Восточная война 1853–1856 годов. В 4 т. – СПб., 1877.
Гай-Нижник П. П. Переворот П. Скоропадського: причини і рушійні сили // Історична і політична наука та суспільна практика в Україні. – К.: Парламентське вид-во, 2009.
Галушко А., Коломиец М. Бои за Харьков. Май 1942 года. Фронтовая иллюстрация. – М., 2004.
Гуржій О., Чухліб Т. Гетьманська Україна. – К.: Україна, 1999.
Заруба В. Українське козацьке військо в російсько-турецьких війнах останньої чверті XVII століття. – Дніпропетровськ, 2003.
Історія українського війська у 3-х т. / І. Крип’якевич, Б. Гнатевич, З. Стефанів та ін.; Уклад. Б. Якимович. – Вид. 5-те, змін. і допов. – К.: Варта, 1994.
Історія українського козацтва. Нариси у двох томах. – Т. 1–2. – К.: Видавничий дім КМА, 2007.
Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960–80-х рр. – К.: Либідь, 1995.
Котляр М. Нариси воєнного мистецтва Давньої Русі. – К.: Наш час, 2010.
Леп’явко С. Козацькі війни кінця XVI ст. в Україні. – Чернігів: Сіверянська думка, 1996.
Мюллер-Гиллебранд Б. Сухопутная армия Германии 1933–1945. – М: Изографус., 2002.
Нелипович С. Г. Брусиловский прорыв как объект мифологии // Первая мировая война. Пролог XX века. – М., 1998.
Николле Д. Янычары. – М.: АСТ, 2004.
Россия и СССР в войнах XX века: статистическое исследование. – М.: Олма-пресс, 2001.
Сас П. Чисельність запорозького війська у Хотинський битві 1621 р. // УІЖ. – 2010. – № 2. – С. 34–35.
Сас П., Кіркене Г., Бумблаускас А. Хотинська битва – битва за Центральну Європу. – К.: Балтія-Друк, 2011.
Свєшніков І. Битва під Берестечком. – Львів: Слово, 1992.
Смолій В., Степанков В. Богдан Хмельницький. Соціально-політичний портрет: наукове видання / НАН України. Інститут історії України. – К.: Темпора, 2009.
Сокирко О. Конотопська битва 1659 р.: Тріумф в час Руїни. – К.: Темпора, 2008.
Сокирко О. Полтавська битва 27 червня 1709 р.: Український Рубікон (частини I, II). – К.: Темпора, 2008.
