Поклала і… здригнулася від голосу, що звалився
бачив. Але не вийшло. Адже назустріч їй викотилася, на неї зненацька:
сувора мов фурія, мадам Шток. За нею — Жорж із
— О, та ви ще, виявляється, клептоманка!
кліткою, умовляє не ганьбитися.
Випросталась Муся, мов стріла.
Але мадам Шток біля кожної каюти зупиняється
Ридикюль за спину сховала. Що тут скажеш?
і шепоче страшним голосом:
— А ви… Ви… — задихається від сорому і гніву. —
— Соломоне! Соломошо…
Мартопляс!
— Маман, припиніть, незручно… — зупиняє її Жорж.
Зморщився Олексій, немов оцту ковтнув.
А підступний папуга цього разу — на боці маман,
— Ну от, — каже, — у мене від вашого голосу зно-
кричить на весь коридор:
ву зуб розболівся!
— Соломошо, дай червінець!
94
95
— Незручно на стелі спати! — відказує мадам Шток
Кожен охайно підписала — «Лизавета Павлівна
і знову в кожні двері стукає: — Соломоне, гаспиде, Копито», «Княжна Анастасія», «Ольга (служниця)».
все одно ж знайду!
Просушила. А тепер — найважливіше: треба звіри-
Зі своєї каюти-цирульні мосьє Очінь визирнув:
ти ці відбитки з тими, які знайшла в кімнаті Віктора
— Ви на куафюр, мадам?
Передері.
— Згинь, сатано! — лається мадам Шток.
Щойно порозкладала папірці — той, з Петербурга,
І далі побігла.
і ці, з салону, щойно лупу дістала, як почула, як хтось
Ледь Мусю з ніг не збила. А пробігаючи, жалісним
до каюти увійшов. За ручку вбиральні смикнув.
оком в її бік скосилась і патетично руки заломила: Дідько б забрав цього напарника — працювати
— Ось, голубонько, затямте, що таке шлюб з таки-
заважає, розсердилася Муся. Швидко папірці між
ми зрадниками, як мій і ваш!
сторінками брошури Шерла поскладала, саквояж за-
Муся одразу і затямила.
клацнула і під ванну сховала.
Хоч і дуже кортіло їй сказати, що до того зрадника
Голову під кран сунула, рушником замоталась.
не має жодного стосунку. Але втрималась, подумав-
Воду вимкнула. І до дверей вухом припала.
ши, що своїм «сумним прикладом» мадам Шток ніби-
У каюті нібито тихо. Може, спати завалився?
то підтримує, жіночу солідарність проявляє, а зна-
Відчинила Муся двері і бачить картину, огидніше
чить — недаремно тут хліб споживає.
від якої ще не бачила.
Промчали Штоки повз неї, нарешті настала тиша.
Адже дійсно, де вона таке бачити могла?
Обережно відчинила Муся каюту — дякувати бого-
Стоїть над її розкиданими на ліжку речами Олексій
ві, там нікого не було.
і розглядає увесь натюрморт, котрий Муся прибира-
Певно, «співмешканець» чарівну мадам Такіхасі
ти не звикла: панчохи, підв’язки, корсет, шовкова
впольовує.
комбінація. Очі вирячив, немов абориген, що впер-
Але все одно треба підстрахуватися.
ше вітрильник на горизонті свого безлюдного остро-
Муся взяла свій саквояж і у вбиральні зачи ни-
ва побачив.
лася. Про всяк випадок воду пустила і взялася до
Потім — о жах! — двома пальцями підв’язку перед
справи.
очима здійняв, роздивляється, як дитина брязкальце.
Робила все так само, як і в апартаментах вбитого
Муся гнівно дверима клацнула.
інженера. Тільки тепер не квапилася. Розставила на
Гаспид так і завмер.
мармурі всі свої скляночки і колбочки, пензлики ро-
Зашарівся, каже здушеним голосом, хоч і намага-
зіклала. Обережно з ридикюлю поцуплені прибори
ється все на жарт повернути:
дістала — двома пальчиками, щоби сліди не стерти.
— Скільки у вас, у жінок, перепрошую, амуніції…
Графітом посипала — є відбитки!
Як ви тільки з усім цим пораєтесь? Це ж професором
Перезняла їх на папірці.
треба бути…
96
97
Муся підскочила, підв’язку з його рук висмикнула, Муся озирнулася ще раз на двері — вода шумить —
розкидані речі ковдрою накрила.
і витягла з-під кушетки валізу свого напарника, від-
І пішло-поїхало:
крила. Засоромилася спочатку, а потім підбадьорила
— Маніяк!
себе: якщо він, нахаба, її речі безсоромно роздивляв-
— Дякую…
ся, то чим вона гірша? Тобто… краща?
— Фетишист!
Почала білизну перевертати.
— О, це щось новеньке! Щиро дякую!
Подивувалася тому, як чоловікові мало треба у по-
— Акце… акцентуйована особистість!!!
рівнянні з жінками. Єдине, чого було багато, так це
— Ого! А про це прошу докладніше…
шкарпеток. Що, до речі, Мусю потішило: хоч у цьому
— Віднині, вельмишановний, — гнівно каже Му-
він охайний.
ся, — будемо спілкуватися лише на публіці! Не хочу
Сорочок небагато, всі білі, але…
вас ані бачити, ані чути!
Муся навіть розчулилась — не нові, видно, що сто
І демонстративно до стіни відвернулася.
разів випрані, хоч і накрохмалені. Наштовхнулась на
— Через ваш нестерпний характер, — зморщив-
щось тверде, в хустину загорнуте.
ся Олексій, — мені доведеться до вбиральні пере-
Вийняла, розмотала похапцем.
братися!
Револьвер!
Розвернувся — і до ванної кімнати.
Далі — більше.
Дверима грюкнув, аж картина зі стіни впала.
На дні — дві вирізки з газет.
Залишившись на самоті, Муся зітхнула з полег-
Пробіглась очима: «… Учора в новому приміщенні
шенням.
публічної бібліотеки відбувся зимовий благодійний
Дослухалась. У вбиральні шуміла вода — напар-
аеро бал. На балу були присутні… — абзац пропусти-
ник душ приймав. А отже, є у неї не менше ніж пів-
ла, адже там звичайна світська хроніка, читає далі: —
години на…
На запрошення його світлості пана Дьякова, за спри
На що?
яння якого, як відомо, було створено понад тридцять
Саквояж її, на жаль, у вбиральні схований. От-
п’ять моделей аеропланів, свою надзвичайну допо
же, співставити відбитки пальчиків доведеться не-
відь зробив мало відомий у світському товаристві ін
скоро.
женер Федір Фердинандович Андерс. Він закликав
Тому можна зробити інше — те, що давно хотіла,
поважне товариство зробити внески в асигнаціях на
але нагоди не випадало. А саме — обшук!
будівництво повітряного судна, котре, за його сло
Адже і цей типчик почав здаватися їй підозрілим.
вами, «прославить наше рідне місто», і натякнув, що
Чому до каюти вбитого несподівано завітав? Чому
«надзвичайний летючий корабель», котрий нині роз
і вночі слідом за нею туди ж прокрався? Невже тіль-
робляється авіаторамиаматорами в майстернях ме
ки через її, Мусину, неймовірну вроду?
ханічного гуртка Київського політехнічного інституту
98
99
на секції повітряного плавання, може надати імперії
Треба б одразу до капітана бігти, а ще краще —
значні переваги у будьяких бойових діях…»
Іполита Вікентійовича покликати (ех, хоча і шкода йо-
Відірвалася, знову до звуків дослухалась: вода
му свої лаври віддавати!), але небезпечно те все —
ллється.
а раптом втече?
Узялася до другого аркушика, вирваного з іншої
Варто дочекатися зупинки і здати злодія поліції
газети. Тут уже цікавіше — кримінальна хроніка:
з рук до рук.
« Розбійницький напад на майстерню Київського то
А перед тим краще тут самій допитати, прямо тут!
вариства повітряного плавання.
Трішки моторошно Мусі.
Уночі невідомі розгромили майстерню авіаторів, Майже так само, як колись вона ще гімназисткою
що розташовувалася в самому центрі міста — на ро
перед судом стояла і свідчення свої щодо вбивці Пе-
зі Хрещатика та Прорізної… У майстерні розтрощені
тра Шнура давала. Якби не її спостереження (вона
меблі і моделі аеропланів, розбитий посуд та інше
тоді його сліди з підошов зі слідами в хаті вбитої ро-
майно. Оскільки погром було вчинено вночі, жертв
дини колезького асесора порівняла), вийшов би він
і постраждалих немає. Поліція веде розслідування…»
сухим з тієї каламутної води.
Так-так, думає Муся, певно, якимось чином дві ці
Ну і цей не вийде, думає Муся.
замітки пов’язані між собою, якщо він їх разом склав.
І з завмиранням серця чує, як загрюкали двері об
Але — хто ж він сам? Акторисько чи…
тумбочку.
Чи — вбивця, аж здригнулася Муся.
Голос почувся:
І ще один картонний аркушик намацала, витягну-
— Що за ч-ч-чортівня?!
ла і заклякла, роздивляючись.
